| Сльози падають з неба!
|
| І як ми можемо не знати причину?
|
| Усім нам знадобилося дві тисячі років роботи та ворожнечі
|
| Настав день, коли ми заставили Бога плакати
|
| Вони навчали нас усіх від народження
|
| Є тільки один, хто править на цій землі
|
| Ми знаємо його ім’я! |
| ми навіть стверджуємо, що знаємо його обличчя
|
| Блакитні очі чи чорні…
|
| Його печаль наша ганьба
|
| Тож ми прокладаємо наші дороги та вирубуємо дерева
|
| Щоб мати більше, ніж наші вороги
|
| І наші засоби можуть виправдати мету, яку ми досягнемо
|
| Топтайте друга так нешанобливо
|
| І з усім цим гнівом у наших серцях
|
| Ми бунтуємось і присягаємо, що Бог відіграє роль
|
| Тож ми вбиваємо й молимося , щоб загладити свою вину
|
| Історія ніколи не закінчується, і прапори знову горітимуть
|
| З неба падають сльози
|
| Під пилом місто перестало сяяти
|
| І всі діти шукають в очах матері...
|
| «Як могло статися, що ми змусили Бога плакати?»
|
| Тож ми прокладаємо наші дороги та вирубуємо дерева
|
| Щоб мати більше, ніж наші вороги
|
| І наші засоби можуть виправдати ціль. |
| Добре. |
| Топтайте друга так поважно
|
| І ми посилаємо нашу ненависть згори
|
| В ім’я того, хто навчив любити
|
| Ми запевняємо, що гідні цего місця. |
| . |
| Вибрана людська раса могла
|
| Ніколи не виправдовуй... день, коли ми розплакали Бога |