| Сльози падають з неба! | 
| І як ми можемо не знати причину? | 
| Усім нам знадобилося дві тисячі років роботи та ворожнечі | 
| Настав день, коли ми заставили Бога плакати | 
| Вони навчали нас усіх від народження | 
| Є тільки один, хто править на цій землі | 
| Ми знаємо його ім’я! | 
| ми навіть стверджуємо, що знаємо його обличчя | 
| Блакитні очі чи чорні… | 
| Його печаль наша ганьба | 
| Тож ми прокладаємо наші дороги та вирубуємо дерева | 
| Щоб мати більше, ніж наші вороги | 
| І наші засоби можуть виправдати мету, яку ми досягнемо | 
| Топтайте друга так нешанобливо | 
| І з усім цим гнівом у наших серцях | 
| Ми бунтуємось і присягаємо, що Бог відіграє роль | 
| Тож ми вбиваємо й молимося , щоб загладити свою вину | 
| Історія ніколи не закінчується, і прапори знову горітимуть | 
| З неба падають сльози | 
| Під пилом місто перестало сяяти | 
| І всі діти шукають в очах матері... | 
| «Як могло статися, що ми змусили Бога плакати?» | 
| Тож ми прокладаємо наші дороги та вирубуємо дерева | 
| Щоб мати більше, ніж наші вороги | 
| І наші засоби можуть виправдати ціль. | 
| Добре. | 
| Топтайте друга так поважно | 
| І ми посилаємо нашу ненависть згори | 
| В ім’я того, хто навчив любити | 
| Ми запевняємо, що гідні цего місця. | 
| . | 
| Вибрана людська раса могла | 
| Ніколи не виправдовуй... день, коли ми розплакали Бога |