| Вони падають на мене, як сльози, дощ
|
| І смутку ні, це не схоже на вас
|
| Це просто відображення того, що ви залишили тут
|
| І ностальгії ні, це не схоже на вас
|
| І я тебе там шукаю
|
| Щоб вижити
|
| ти просив мене не забувати тебе
|
| Що я думав би про тебе, якби ти сумував за мною
|
| Бо тільки твоя пам'ять
|
| це порадує мою душу
|
| Але якщо я уявляю, що ти посміхаєшся
|
| Я падаю в порожнечу, але повільно
|
| Бо цей біль, який я ношу в собі
|
| Це ні на що не схоже
|
| Ні на твій запах, ні на твої поцілунки
|
| Ні до любові, яку ти мені подарував
|
| І цей холод, який я відчуваю
|
| Це ні на що не схоже
|
| Ні на ваш голос, який я хочу повторити в своїй голові
|
| Але мовчання ні, це не схоже на вас
|
| І я хочу тебе почути
|
| Щоб вижити
|
| ти просив мене не забувати тебе
|
| Що я думав би про тебе, якби ти сумував за мною
|
| Бо тільки твоя пам'ять
|
| це зробило б мою душу щасливою
|
| Але якщо я уявляю, що ти посміхаєшся
|
| Я впадаю в порожнечу, але повільно
|
| Бо цей біль, який я ношу в собі
|
| Це ні на що не схоже
|
| Ні на твій запах, ні на твої поцілунки
|
| Ні до любові, яку ти мені подарував
|
| І цей холод, який я відчуваю
|
| Це ні на що не схоже
|
| бо твоя пам'ять
|
| Це як лемент
|
| Він не може розповісти мені про тебе
|
| Але якщо я уявляю, що ти посміхаєшся
|
| Я падаю в порожнечу, але повільно
|
| Бо цей біль, який я ношу в собі
|
| Це ні на що не схоже
|
| Ні на твій запах, ні на твої поцілунки
|
| Ні до любові, яку ти мені подарував
|
| І цей холод, який я відчуваю
|
| Це ні на що не схоже |