| Куплет 1:
|
| У нас схоже кажуть голоси.
|
| Всі нас плутають по телефону вічно.
|
| Прилітали в юності мало від тебе ременя.
|
| Від душі, батяне, за моє дитинство.
|
| Пам'ятаю в 15 додому потрапив нетверезий.
|
| У голові вперше все ходуном ходило.
|
| Навіть тоді ти не був зі мною різким.
|
| І ніколи не застосовував на сині силу.
|
| Все в собі носив, ці образи скороминущі.
|
| Пари годин і ти спокійний.
|
| Знаю одне, батько сина завжди зрозуміє.
|
| Коротше, вихованням своїм задоволений.
|
| З роками, мабуть, ми бачимо.
|
| Біль і радість у очах своїх батьків.
|
| А раніше якось не помічав походу.
|
| Як час марно витрачав.
|
| Приспів: х2
|
| Я не забуду ніколи.
|
| Все, чого навчив ти мене.
|
| Я абонент для тебе завжди.
|
| Ми стали ближче і через рік.
|
| Куплет 2:
|
| У 90-х важкі роки.
|
| Життя в борг, стояли заводи.
|
| Така рідкість вдома, на вечерю м'ясо.
|
| Напевно тому ти іноді зривався.
|
| Вилазив постійно зі шкіри геть.
|
| Будь-яку радість приносив у будинок.
|
| І я пам'ятаю, як мої очі сяяли.
|
| Коли побачив кольоровий екран у залі.
|
| Не розумів тоді, як все непросто.
|
| Приходить досвід і ж знання з віком.
|
| Бачу людей, викриваю секрети.
|
| Праце по гравію, але їду до успіху.
|
| І все це, батьку, завдяки тобі.
|
| Знаю, довго чекав і ось лови презент.
|
| Багато уроків дав, ти моя школа.
|
| Ще б характер твій, далеко пішов.
|
| Приспів: х2
|
| Я не забуду ніколи.
|
| Все, чого навчив ти мене.
|
| Я абонент для тебе завжди.
|
| Ми стали ближче і через рік. |