| Минулої ночі мені снилося, що я був дитиною
|
| Там, де сосни ростуть дикі й високі
|
| Я намагався доїхати додому через ліс
|
| До того, як настане темрява
|
| Я чув, як вітер шурхотить крізь дерева
|
| І з полів піднялися примарні голоси
|
| Я біг із калатанням серця по розбитій доріжці
|
| З дияволом, який клацає по моїй п’яті
|
| Я прорвався крізь дерева і там, у ночі
|
| Дім мого батька стояв, яскраво сяючи
|
| Гілки й кущі порвали мій одяг і заподіяли мені шкоду
|
| Але я бігав, поки не впав, тремтячи в його руках
|
| Я прокинувся і уявив, що важкі речі розлучили нас
|
| Ніколи більше, сер, не вирве нас із сердець одне одного
|
| Я одягнувся і поїхав до того будинку
|
| З дороги я бачив, як його вікна сяють у світлі
|
| Я піднявся по сходах і став на ганку
|
| Жінка, яку я не впізнав, заговорила зі мною через прикуті двері
|
| Я розповіла їй свою історію та за ким прийшла
|
| Вона сказала: «Вибач, синку, але тут більше ніхто з таким прізвищем не живе»
|
| Дім мого батька яскраво сяє
|
| Воно стоїть, як маяк, кличе мене вночі
|
| Дзвонить і дзвонить, так холодно й самотньо
|
| Сяйво «перетинайте це темне шосе, де наші гріхи лежать непоганеними». |