Переклад тексту пісні Старинная солдатская песня - Булат Окуджава

Старинная солдатская песня (оригінал)

Отшумели песни нашего полка,
Отзвенели звонкие копыта.
Пулями пробито днище котелка,
Маркитантка юная убита.
Пулями пробито днище котелка,
Маркитантка юная убита.
Нас осталось мало — мы да наша боль.
Нас немного и врагов немного.
Живы мы покуда, фронтовая голь,
А погибнем — райская дорога.
Живы мы покуда, фронтовая голь,
А погибнем — райская дорога.
Руки на затворе, голова в тоске,
А душа уже взлетела вроде.
Для чего мы пишем кровью на песке?
Наши письма не нужны природе.
Для чего мы пишем кровью на песке?
Наши письма не нужны природе.
У могилы братской грустные посты —
Вечные квартиры в перелеске.
Им теперь не больно, и сердца чисты,
И глаза распахнуты по-детски.
Им теперь не больно, и сердца чисты,
И глаза распахнуты по-детски.
Спите себе, братцы, всё придет опять.
Новые родятся командиры.
Новые солдаты будут получать
Вечные казенные квартиры.
Новые солдаты будут получать
Вечные казенные квартиры.
Спите себе, братцы, всё начнётся вновь,
Всё должно в природе повториться —
И слова, и пули, и любовь, и кровь…
Времени не будет помириться.
И слова, и пули, и любовь, и кровь…
Времени не будет помириться.
старинная маркитантская подражание Булату Окуджва
Лимерик Нелимерик
строевые песни нашего полка
нынче незаслуженно забыты.
…пулями пробито днище котелка,
маркитантка юная убита…
(Старинная солдатская песня © Булат Окуджава)
Там, где свист картечи, там, где сабель стон —
Вечно пропадает мой любимый!
И боюсь, однажды, пропадёт совсем —
Не спасут и звонкие копыта.
И боюсь, однажды, не придет ко мне —
Потому, что будет он убитый…
Хоть бы раз остался лагерь охранять —
Говорит, что в этом чести мало,
Что в бою лишь можно славу добывать!..
За него бояться я устала…
Грудь в крестах и ранах, негде ставить «ять»!
Для чего нужна мне эта слава?
Знаю, что отважный, знаю, что герой —
Любят не за это, ты же знаешь!
Но в лихой атаке, храбрый воин мой —
Обо мне ты, видно, забываешь…
И в бою горячем, милый мой герой,
Обо всем на свете забываешь…
Вас осталось мало, меньше пол-полка,
Красной кровью залиты мундиры!
Но враги разбиты, кончена война,
И довольны ваши командиры…
Ждут вас и медали, ждут и ордена,
Ждут чинов и званий командиры…
Кончился победой твой последний бой,
Тишина звенит на белом свете.
Тот, кто жив — вернётся в дом походный свой,
Но меня он там уже не встретит…
Ты живой остался, и пришёл домой —
Но меня ты там уже не встретил!
Враг напал на лагерь — видно, шёл в обход,
Кто же знал, что может так случится…
Весь обоз разграблен, не ушёл никто,
Лишь палатка наша всё дымится…
Кто убит, кто ранен, кто попался в плен,
Пепелище всё ещё дымиться…
Жаль, не будет больше песен у костра,
Жажда славы мигом позабыта!
Пулею пробито днище котелка,
Маркитантка юная убита…
В нём уже не сваришь каши никогда,
А твоя любимая убита…

Старинная солдатская песня (переклад)

Відшуміли пісні нашого полку,
Отзвенелі дзвінкі копита.
Кулями пробито днище котелка,
Маркітанка юна вбита.
Кулями пробито днище котелка,
Маркітанка юна вбита.
Нас залишилося мало — ми так наш біль.
Нас трохи і ворогів небагато.
Живі ми, поки, фронтова голь,
А загинемо — райська дорога.
Живі ми, поки, фронтова голь,
А загинемо — райська дорога.
Руки на затворі, голова в тузі,
А душа вже злетіла наче.
Навіщо ми пишемо кров'ю на піску?
Наші листи не потрібні природі.
Навіщо ми пишемо кров'ю на піску?
Наші листи не потрібні природі.
У могили братської сумні пости —
Вічні квартири в переліску.
Їм тепер не хворо, і серця чисті,
І очі очі розкриті по-дитячому.
Їм тепер не хворо, і серця чисті,
І очі очі розкриті по-дитячому.
Спіть собі, братики, все прийде знову.
Нові народяться командири.
Нові солдати отримуватимуть
Вічні казенні квартири.
Нові солдати отримуватимуть
Вічні казенні квартири.
Спіть собі, братики, все почнеться знову,
Все має в природи повторитися —
І слова, і кулі, і любов, і кров…
Часу не буде помиритися.
І слова, і кулі, і любов, і кров…
Часу не буде помиритися.
старовинна маркітанська наслідування Булату Окуджва
Лімерік Нелімерік
стройові пісні нашого полку
нині незаслужено забуті.
…кулями пробито днище казанка,
маркітантка юна вбита.
(Старовинна солдатська пісня © Булат Окуджава)
Там, де свист картечі, там, де шабель стогін —
Вічно пропадає мій коханий!
І боюся, одного разу, пропаде зовсім —
Не врятують і дзвінкі копита.
І боюся, одного разу, не прийде до мене —
Бо буде він убитий...
Хоч би раз залишився табір охороняти
Каже, що в цьому честі мало,
Що в бою лише можна славу добувати!
За нього боятися я втомилася…
Груди в хрестах і ранах, ніде ставити «ять»!
Навіщо потрібна мені ця слава?
Знаю, що відважний, знаю, що герой
Люблять не за це, ти ж знаєш!
Але в лихій атаці, хоробрий воїн мій —
Про мене ти, мабуть, забуваєш…
І в бою гарячому, милий мій герой,
Про все на світі забуваєш…
Вас залишилося мало, менше пів-полку,
Червоною кров'ю залиті мундири!
Але вороги розбиті, закінчена війна,
І задоволені ваші командири...
Чекають на вас і медалі, чекають і ордена,
Чекають на чинів і звань командири…
Скінчився перемогою твій останній бій,
Тиша дзвенить на білому світі.
Той, хто живий — повернеться в будинок похідний свій,
Але мене він там уже не зустріне…
Ти живий залишився, і прийшов додому.
Але мене ти там уже не зустрів!
Ворог напав на табір — видно, йшов в обхід,
Хто ж знав, що може так статися…
Весь обоз пограбований, не пішов ніхто,
Лише намет наш все димиться.
Хто вбитий, хто поранений, хто потрапив у полон,
Попелища все ще димиться.
Шкода, не буде більше пісень біля вогнища,
Жага слави миттю забута!
Кулею пробито днище котелка,
Маркітантка юна вбита.
У ньому вже не звариш каші ніколи,
А твоя кохана вбита…