| Антон Павлович Чехов однажды заметил,
| Антон Павлович Чехов одного разу помітив,
|
| Что умный любит учиться, а дурак — учить.
| Що розумний любить вчитися, а дурень вчити.
|
| колько дураков в своей жизни я встретил,
| скільки дурнів у своєму житті я зустрів,
|
| Мне давно пора уже орден получить.
| Мені давно вже час орден отримати.
|
| Дураки обожают собираться в стаю,
| Дурні люблять збиратися в зграю,
|
| Впереди — главный во всей красе.
| Попереду - головний у всій красі.
|
| В детстве я верил, что однажды встану,
| У дитинстві я вірив, що одного разу встану,
|
| А дураков — нету! | А дурнів—нема! |
| Улетели все!
| Полетіли всі!
|
| Ах, детские сны мои, какая ошибка,
| Ах, дитячі сни мої, яка помилка,
|
| В каких облаках я по глупости витал!
| У яких хмарах я по дурості витав!
|
| У природы на устах коварная улыбка,
| У природи на вустах підступна посмішка,
|
| Видимо, чего-то я не рассчитал.
| Мабуть, чогось я не розрахував.
|
| А умный в одиночестве гуляет кругами,
| А розумний на самоті гуляє колами,
|
| Он ценит одиночество превыше всего.
| Він цінує самотність понад усе.
|
| И его так просто взять голыми руками,
| І його так просто взяти голими руками,
|
| Скоро их повыловят всех до одного.
| Незабаром їх повиловлять усіх до одного.
|
| Когда ж их всех повыловят, наступит эпоха,
| Коли ж їх всіх повиловлять, настане епоха,
|
| Которую не выдумать и не описать.
| Яку не вигадати і не описати.
|
| С умным — хлопотно, с дураком — плохо,
| З розумним - клопітно, з дурнем - погано,
|
| Нужно что-то среднее, да где ж его взять.
| Потрібно щось середнє, та де його взяти.
|
| Дураком быть выгодно, да не очень хочется,
| Дурнем бути вигідно, так не дуже хочеться,
|
| Умным очень хочется, да кончится битьем.
| Розумним дуже хочеться, та скінчиться биттям.
|
| У природы на устах коварные пророчества,
| У природи на вустах підступні пророцтва,
|
| Но может быть, когда-нибудь,
| Але може бути, коли-небудь,
|
| К среднему придем. | До середнього прийдемо. |