| Я не міг працювати | 
| Тому я кинув пляшку в ліс | 
| А потім мені стало погано | 
| Для лапи лані | 
| І заяча лапа | 
| Тож я поїхав шукати шматочки | 
| Про пляшку, яку я кинув | 
| Тому що я не міг працювати | 
| Я зайшов глибоко | 
| Далі, ніж я міг би кинути | 
| І я натрапив на стару занедбану криницю | 
| Всі засіли | 
| З крапелькою, яка все ще звисає з відра | 
| Ну, я дивився на те, але воно не падало | 
| Я дивився на те, але воно не падало | 
| Я знав, що му робити | 
| Довелося витягнути ці дошки з колодязя | 
| Коли я зняв дошки | 
| Я дивився на чорне чорне чорне | 
| І ти знаєш, що мені довелося кричати | 
| Просто щоб повернути мій голос | 
| Мені здається, що у кожного щось своє | 
| Щоб вони кричали в колодязь | 
| Я надав на пару | 
| Привіт | 
| І до біса всім | 
| Мені здається, що у кожного щось своє | 
| Щоб вони кричали в колодязь | 
| І як я так стояв | 
| Дивлячись у чорне чорне чорне | 
| Я відчула прохолодний мокрий поцілунок | 
| На задній частині шиї | 
| Данг | 
| Я знав, якщо встав | 
| Крапельниця скочилася б по спині | 
| На нічійну землю | 
| Тому я таким і залишився | 
| Дивлячись у чорне чорне чорне | 
| Ну, кажуть, чорний — це всі кольори одночасно | 
| Тож я надав мою червону лють мою жовту смугу | 
| Найзеленіші частини мене | 
| І я знав, що мені потрібно робити | 
| Мені довелося розвернутись і повернутися назад | 
| І нехай ця крапля котиться по моїй спині | 
| І мені стало так погано через це | 
| Але хіба ви не знаєте | 
| Коли я повернувся йти | 
| Утворювалася ще одна крапелька | 
| На дні відра | 
| І я відчував себе так добре від цього |