Переклад тексту пісні Ветер и Берёза - Bahh Tee, Turken

Ветер и Берёза (оригінал)

Я снова за свое.
У меня ничего не бывает просто.
Еще подростком
Я воображал, что светлячки - это маленькие звезды, а костер - солнце
Для других это всего лишь наивная и глупая песня про дерево и воздух
Но меня зовут Bahh Tee, а значит это драма – про Ветер и Березу
Мы с тобой такие разные:
Пока ты летаешь в облаках
Я к сырой земле привязана –
Вроде близка и далека
Почему же все в жизни непросто?
Мы с тобою, как Ветер и Береза –
Такие разные…
Я не к тебе привязана…
Он кружил по свету, за день вокруг планеты, его звали Ветер
Он был свободолюбив и одинок, но его особо и не заботило это
Он даже не представлял, что может делить небо пополам с кем-то:
Сегодня он здесь, завтра - новый город, новые люди – и каждый день так
Любовь случается чаще всего с теми, кто не видит в ней никакой точно угрозы
Он просто пролетал над чащей лесной январской ночью морозной
Вдали ото всех одиноко грустила, не от мира сего, будто, точеная Береза
Принакрытая снегом, как писал Есенин.
И ветви, как косы…
И пахнет, как роза… Нет, как пять тысяч роз…
И в сердце занозой… «Но ты же и сам всерьез
Не думаешь, что есть у нас будущее, и может быть между нами что-то?
»
Она спросила его сразу, но полюбила тоже.
И так пролетали годы:
Он кружил постоянно по миру, прилетая к ней, когда сам по ней соскучится
Он не мог взять ее с собой, но иногда разгонял над нею тучицы
Она с волнением слушала его рассказы про разные страны и континенты
Ей не суждено было летать, но нельзя сказать, что она сожалела об этом
А он мечтал о том, как они вдвоем бороздят небесные просторы
Убеждал ее, что это так просто - стоит только захотеть.
И вскоре
Решил, что не должен ее ни о чем спрашивать - она боится, но будет благодарна
И устремился прямиком на ее поляну, разгоняясь до урагана
Он ее вырвал с корнями и унес куда-то в далекие дали
Облетел с ней планету, неся ее над пустынями и городами
Она просила вернуть ее в землю, молила голосом сиплым
Он хотел, как лучше, но, в итоге, она на его руках погибла
Стоит ли говорить про его грусть, как он горел ярости пламенем?
Как сравнял с землею весь лес и города вокруг, не оставив камня на камне, но
Разве могло это как-то помочь вернуть ее хотя бы временно обратно?
И он понял, что деревья не летают, он потерял ее безвозвратно
Мы с тобой такие разные:
Пока ты летаешь в облаках
Я к сырой земле привязана –
Вроде близка и далека
Почему же все в жизни непросто?
Мы с тобою, как Ветер и Береза –
Такие разные…
Я не к тебе привязана…
Я знаю, со мной быть не просто: я домой прихожу, как обычно приходят в гости
И не испытываю от этого удовольствие, но так жизнь раскидала за нас кости
Вновь прилетаю, словно ветер, но меня гонит прочь от дома инстинкт охотника ¬–
Я рожден был быть кочевником и умру так же с мыслями о тебе в походе я
Когда меня не станет, люди, несите цветы не к дому, а прямиком на сцену!
Ведь я на ней родился, там и умру, храня себе, тебе и музыке верность!
Я думал, что нет больше кайфа, чем петь перед полным залом, и этому отдался
Но возвращаюсь домой, ты встречаешь с улыбкой, и я понимаю, что ошибался…
Мне говорят, что моя жизнь – как фильм про мальчика, что вырвался из гетто
Женился на королеве, вырастил принцессу, и не променял душу на монеты
Но что они знают о сказках, черт возьми?
Возможно, они правы, да только в этой
Сказке, где мы живем, ты - вечно ждущая меня Береза, а я - Ветер
Я что хочу сказать: вы можете быть бесконечно разными, но это не проблема ни разу!
Ведь паззлы тоже разные, но будучи связанными преображаются сразу!
Если ты выбрал человека, привел в свою жизнь, то принять его таким обязан!
Ведь Березы не летают, а Ветер никогда не сможет к земле быть привязанным…
Меня часто спрашивают, почему я не показываю жену в социальных сетях?
Мол, может, она некрасивая или ты ее стесняешься - что же с нею не так?
Да нет, все проще: она сама не хочет.
Ей нравится покой и тишина
Она самая красивая Береза в роще, и другим показываться не желает
И я клянусь, родная, пока во мне есть сила, сила воздушной стихии
Я буду посвящать тебе свой каждый полет, свою жизнь, песни и стихи
И ни один волос не упадет с головы, ни один лист не падет с ветвей
Быть Ветром - не значит быть ветреным, а, значит, возвращаться только к ней!
Мы с тобой такие разные:
Пока ты летаешь в облаках
Я к сырой земле привязана –
Вроде близка и далека
Почему же все в жизни непросто?
Мы с тобою, как Ветер и Береза –
Такие разные…
Я не к тебе привязана…
Он вернулся весной на поляну, где, вцепившись в землю корнями
Она ждала бы его и сегодня, если бы жизнь ее не оборвал он
Он увидел росток, что сквозь землю на том же месте прорезался
И понял, что судьба дает ему еще один шанс быть счастливым, и тогда он поклялся
На этот раз не потерять его, оберегать свою Березу, свою противоположность
Он понял: чтобы любить друг друга вы не обязательно должны быть друг на друга похожи
Пройдут десятки лет до того, как она станет прежней и окрепнет
Но он будет рядом.
Меня зовут Bahh Tee.
Это просто сказка.
Про Березу и Ветер

Ветер и Берёза (переклад)

Я знову за своє.
В мене нічого не буває просто.
Ще підлітком
Я уявляв, що світлячки – це маленькі зірки, а багаття – сонце
Для інших це лише наївна і дурна пісня про дерево і повітря
Але мене звуть Bahh Tee, а значить це драма – про Вітер та Березу
Ми з тобою такі різні:
Поки ти літаєш у хмарах
Я до сирої землі прив'язана
Начебто близька і далека
Чому все в житті непросто?
Ми з тобою, як Вітер і Береза
Такі різні…
Я не до тебе прив'язана.
Він кружляв світом, за день навколо планети, його звали Вітер
Він був волелюбний і самотній, але його особливо і не турбувало це
Він навіть не уявляв, що може ділити небо навпіл із кимось:
Сьогодні воно тут, завтра - нове місто, нові люди – і щодня так
Кохання трапляється найчастіше з тими, хто не бачить у ньому жодної точно загрози.
Він просто пролітав над найчастішою лісовою січневою вночі морозною
Вдалині від усіх самотньо сумувала, не від світу цього, наче точена Береза
Накрита снігом, як писав Єсенін.
І гілки, як коси…
І пахне, як троянда... Ні, як п'ять тисяч троянд...
І в серці скалкою ... «Але ти ж і сам серйозно
Не думаєш, що маємо майбутнє, і може бути між нами щось?
»
Вона спитала його відразу, але покохала теж.
І так пролітали роки:
Він кружляв постійно світом, прилітаючи до неї, коли сам за нею скучить
Він не міг узяти її з собою, але іноді розганяв над нею хмари
Вона з хвилюванням слухала його розповіді про різні країни та континенти
Їй не судилося літати, але не можна сказати, що вона шкодувала про це
А він мріяв про те, як вони вдвох борознять небесні простори
Переконував її, що це так просто – варто лише захотіти.
І незабаром
Вирішив, що не повинен її ні про що питати – вона боїться, але буде вдячна
І кинувся прямісінько на її галявину, розганяючись до урагану
Він її вирвав з корінням і забрав кудись у далекі дали
Облетів із нею планету, несучи її над пустинями та містами
Вона просила повернути її в землю, благала голосом сиплим
Він хотів, як краще, але, зрештою, вона на його руках загинула
Чи варто говорити про його смуток, як він горів люті полум'ям?
Як зрівняв із землею весь ліс та міста навколо, не залишивши каменя на камені, але
Хіба це могло якось допомогти повернути її хоча б тимчасово назад?
І він зрозумів, що дерева не літають, він втратив її безповоротно
Ми з тобою такі різні:
Поки ти літаєш у хмарах
Я до сирої землі прив'язана
Начебто близька і далека
Чому все в житті непросто?
Ми з тобою, як Вітер і Береза
Такі різні…
Я не до тебе прив'язана.
Я знаю, зі мною бути не просто: я додому приходжу, як завжди приходять у гості
І не відчуваю від цього задоволення, але так життя розкидало за нас кістки
Знову прилітаю, наче вітер, але мене жене геть від дому інстинкт мисливця.
Я народжений був бути кочівником і помру так само з думками про тебе в поході
Коли мене не стане, люди, несіть квіти не до хати, а прямо на сцену!
Адже я на ній народився, там і помру, зберігаючи собі, тобі та музиці вірність!
Я думав, що немає більше кайфу, ніж співати перед повною залою, і цьому віддався
Але повертаюся додому, ти зустрічаєш із усмішкою, і я розумію, що помилявся…
Мені кажуть, що моє життя – як фільм про хлопчика, що вирвався із гетто
Одружився з королевою, виростив принцесу, і не проміняв душу на монети
Але що вони знають про казки, чорт забирай?
Можливо, вони мають рацію, та тільки в цій
Казці, де ми живемо, ти - Береза, що вічно чекає на мене, а я - Вітер
Я що хочу сказати: ви можете бути дуже різними, але це не проблема жодного разу!
Адже пазли теж різні, але, будучи пов'язаними, перетворюються відразу!
Якщо ти вибрав людину, привів у своє життя, то прийняти її таким зобов'язаний!
Адже Берези не літають, а Вітер ніколи не зможе бути прив'язаним до землі.
Мене часто питають, чому я не показую дружину у соціальних мережах?
Мовляв, може, вона негарна чи ти її соромишся – що ж із нею не так?
Та ні, все простіше: вона сама не хоче.
Їй подобається спокій та тиша
Вона найкрасивіша Береза ​​в гаю, і іншим показуватись не бажає
І я клянусь, рідна, поки в мені є сила, сила повітряної стихії
Я присвячуватиму тобі свій кожен політ, своє життя, пісні та вірші
І жодне волосся не впаде з голови, жоден лист не впаде з гілок
Бути Вітром – не означає бути вітряним, а отже, повертатися тільки до неї!
Ми з тобою такі різні:
Поки ти літаєш у хмарах
Я до сирої землі прив'язана
Начебто близька і далека
Чому все в житті непросто?
Ми з тобою, як Вітер і Береза
Такі різні…
Я не до тебе прив'язана.
Він повернувся навесні на галявину, де, вчепившись у землю корінням
Вона чекала б на нього і сьогодні, якби життя її не обірвав він
Він побачив паросток, що крізь землю на тому самому місці прорізався
І зрозумів, що доля дає йому ще один шанс бути щасливим, і тоді він заприсягся
Цього разу не втратити його, оберігати свою Березу, свою протилежність
Він зрозумів: щоб любити один одного ви не обов'язково маєте бути один на одного схожі
Пройдуть десятки років до того, як вона стане колишньою і зміцніє
Але він буде поряд.
Мене звуть Bahh Tee.
Це казка.
Про Березу та Вітер