| Кому з нам сьогодні судилося подихнути, встромляючи під амфетамінами.
|
| З ким сперечатимемося. |
| Кого слухатимемо. |
| Кому віритиме. |
| Адже кожен третій
|
| готовий за кусман помститися.
|
| Всі шляхи ведуть в тупік. |
| Я шукаю вихід, серед глухих старих і балакучих пихів.
|
| Продажних блядей, що віддаються за лавруху і тих кого пам'ятаю-вас я не забуду.
|
| У місті завантажують усі теж вагони. |
| На проводах замерзають чорні ворони.
|
| Заникані чеки шелестять, як листя. |
| Зима, мінус 30, залишилися лише принципи.
|
| Мороз коліт спицями. |
| Вночі мені не спиться. |
| Я бачу те, що верх бере не віра,
|
| фікція.
|
| Пилляться в моді, знаю, гнила моя провінція. |
| Дивись матуся твій чилдрен давиться
|
| піцею.
|
| Ми задихаємося від своєї марності. |
| Забуваючи Бога, засинаємо на сходах.
|
| Пролітають місяці, видихаючи дим рідної околиці. |
| Вдихаємо запах холоду чужий
|
| місцевості.
|
| ./././tatischeskij-artem-holod-vremen.html
|
| Голодно, так, нам голодно. |
| А чи тільки кричати про допомогу, коли вся країна
|
| продано.
|
| Мій протест сірим формам. |
| Ловлю бадьор, коли в п'ятьох без палева один одвірок.
|
| Хтось боцає за криміналом, хто за колесами. |
| Хто з бабасів. |
| Хтось спокійний,
|
| хтось хорт.
|
| І так на батьківщині живеться вже більше століття. |
| Крах буття. |
| Запитання: «Де ти? |
| Де я?"
|
| За нас ніхто не говорить слово крім нас самих. |
| Я знаю яке бути чужим серед
|
| своїх.
|
| Менше вірю в дружбу, більше в зраду. |
| Тих, з ким рубав на частини ноти
|
| самотності.
|
| Боляче, коли тобі розбивають щастя. |
| Прискільки, коли на хаті потрошимо пластик
|
| з Ростова.
|
| Коли зі справ шелестить налік. |
| Нормально, коли напарник кличе на перуку.
|
| Нігативно налаштує по відношенню до політики вашої фірми: економісти, менеджери,
|
| дурні мерчендайзери Викладають одноденні товари, піраміда Маслова об*сану
|
| масами.
|
| Російську замінили на Ёу, а особи на гремаси. |
| І кожний до* добрий зрілий може
|
| розповісти типу:
|
| Я Bad Boy Hip-Hop? |
| руї вище бубу-бубу. |
| Те, що ми чуємо, не має значення.
|
| Важливо те, що ми бачимо, навіть коли заплющуємо очі. |
| Їй люди-ворони ви чуєте
|
| мене?
|
| Прийом, ласкаво просимо сюди, в холодну пору… |