| В тоске от грустных дум своих
| У тузі від сумних дум своїх
|
| Один рассвет встречаю
| Один світанок зустрічаю
|
| Скучаю я без рук твоих,
| Сумую я без рук твоїх,
|
| Без карих глаз скучаю.
| Без карих очей сумую.
|
| И в каждом шорохе ветров
| І в кожному шелесті вітрів
|
| Как будто голос твой я слышу
| Наче голос твій я чую
|
| И в дымке предрассветных снов
| І в димку передсвітанкових снів
|
| Твой силуэт знакомый вижу.
| Твій знайомий силует бачу.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Тебя молю: «Вернись ко мне скорей»,
| Тебе благаю: «Повернися до мене швидше»,
|
| Нам ни к чему от гордости страдать.
| Нам ні до чого від гордості страждати.
|
| И пусть не будет в жизни серых дней
| І нехай не буде в житті сірих днів
|
| Прошу, Родная, научись прощать!
| Прошу, Рідна, навчися прощати!
|
| В душе моей осенние дожди
| В душі моєї осінні дощі
|
| И я давно не властен над собой.
| І я давно не владний над собою.
|
| Прошу тебя, за всё меня прости,
| Прошу тебе, за все мене вибач,
|
| Нам быть вдвоём назначено судьбой.
| Нам бути удвох призначено долею.
|
| К чему обманываться зря,
| До чого обманюватися даремно,
|
| К чему — неверие и сомнение,
| До чого—невіра і сумнів,
|
| Боготворю одну тебя,
| Обожнюю одну тебе,
|
| Ищу в тебе лишь вдохновение.
| Шукаю в тебе лише натхнення.
|
| Мы оба жили в мире грёз.
| Ми обидва жили в світі мрій.
|
| Вернись ко мне, я умоляю!
| Повернися до мене, я благаю!
|
| Не надо бед. | Не треба бід. |
| Не надо слёз,
| Не треба сліз,
|
| Прости меня, как я прощаю.
| Пробач мені, як я прощаю.
|
| Припев:
| Приспів:
|
| Тебя молю: «Вернись ко мне скорей»,
| Тебе благаю: «Повернися до мене швидше»,
|
| Нам ни к чему от гордости страдать.
| Нам ні до чого від гордості страждати.
|
| И пусть не будет в жизни серых дней
| І нехай не буде в житті сірих днів
|
| Прошу, Родная, научись прощать!
| Прошу, Рідна, навчися прощати!
|
| В душе моей осенние дожди
| В душі моєї осінні дощі
|
| И я давно не властен над собой.
| І я давно не владний над собою.
|
| Прошу тебя, за всё меня прости,
| Прошу тебе, за все мене вибач,
|
| Нам быть вдвоём назначено судьбой.
| Нам бути удвох призначено долею.
|
| Тебя молю: «Вернись ко мне скорей»,
| Тебе благаю: «Повернися до мене швидше»,
|
| Нам ни к чему от гордости страдать.
| Нам ні до чого від гордості страждати.
|
| И пусть не будет в жизни серых дней
| І нехай не буде в житті сірих днів
|
| Прошу, Родная, научись прощать!
| Прошу, Рідна, навчися прощати!
|
| В душе моей осенние дожди
| В душі моєї осінні дощі
|
| И я давно не властен над собой.
| І я давно не владний над собою.
|
| Прошу тебя, за всё меня прости,
| Прошу тебе, за все мене вибач,
|
| Нам быть вдвоём назначено судьбой. | Нам бути удвох призначено долею. |