Переклад тексту пісні Тропою неведанной - Аркона

Тропою неведанной (оригінал)

Куда мы идем, озираясь в глубины столетий?
Куда мы бежим в бреду или сне?
В объятиях ночи мы жадно мечтаем о свете,
В объятиях света мечтаем о тьме.
Око в небо зрит беспрестанно,
Уста кощунами славят темных богов,
И длань воздымается вновь над пламенем алым,
Свершаешь ты путь чрез явь в чащобы снов.
Шепот навьих слышишь в мертвой листве,
Покинув жизнь, пал в небытие.
Руны в коло сольются,
Душу твою храня,
Темные боги проснутся,
Но не услышат тебя,
Сквозь злые туманы
Яви не зришь врата,
Вновь в омуте нави
Ты погряз навсегда.
Тропою неведанной, душу терзая,
Не зная богов, но взывая к богам,
Законами прави вновь пренебрегая
Молился ты «Велесу», чуждому нам,
Здесь чуждые знаки — не древние руны,
Здесь темные боги не родные нам,
Ты вечный изгой и скитаешься в черном
Незримом миру, неподвластном богам.
Рун сплетенье — тьмы забвенье.
Ты чадо мнимого бога,
Ты бродишь в плену суеты,
Ведь к прави исконной незрима дорога,
Что ищешь в смятении ты.
Рун сплетенье — тьмы забвенье.

(переклад)

Куди ми йдемо, озираючись у глибини століть?
Куди ми біжимо в марі чи сні?
В обіймах ночі ми жадібно мріємо про світ,
В обіймах світла мріємо про темряву.
Око в небо бачить безупинно,
Уста кощунами славлять темних богів,
І длань здіймається знову над полум'ям червоним,
Здійснюєш ти шлях через яву в щеби снів.
Шепіт навіх чуєш у мертвому листі,
Залишивши життя, впав у небуття.
Руни в коло зіллються,
Душу твою зберігаючи,
Темні боги прокинуться,
Але не почують тебе,
Крізь злі тумани
Яві не бачиш браму,
Знову в омуті нави
Ти занурився назавжди.
Стежкою незнаною, душу терзаючи,
Не знаючи богів, але закликаючи до богів,
Законами прави знову нехтуючи
Молився ти «Велесу», чужому нам,
Тут чужі знаки - не стародавні руни,
Тут темні боги нерідні нам,
Ти вічний ізгой і блукаєш у чорному
Незримий світ, непідвладний богам.
Рун сплетіння - темряви забуття.
Ти, мнимого бога,
Ти бродиш у полоні суєти,
Адже до прави споконвічної незрима дорога,
Що шукаєш у сум'ятті ти.
Рун сплетіння - темряви забуття.