Переклад тексту пісні Мне 20 лет - Александр Васильев

Мне 20 лет (оригінал)

Всеобщая серость при нашем-то уровне, росли вроде умными, выросли дурнями
Мундиры напялили, стаканы наполнили, едва захмелев, протрезвели, и поняли
Что вот она жизнь, а податься в ней некуда, есть соцреализм, порожденье
совдепово
Кому пировать у стола ненасытного, кому вековать у корыта разбитого.
Да бог с ним, плевать я хотел на их месиво покуда мне голодно, значит,
мне весело
Вся боль впереди — расступись, голь халявая, эх, рваные джинсы, карманы дырявые.
Махнуть, что ль куда, все на мне, что не собрано страна велика, шофера — люди
добрые
И жить от песни к стакану, от стакана — да к песне, ты спросишь — чего не
сидится на месте мне.
Нет, я мог бы найти себе толстую женщину, хозяйку, работницу, секс-бомбу — на
меньшее
Я не согласен, да никто не подпишется и славно — одному мне куда легче дышится.
Поэты деревни гребут жар руками городские — по трупам несут свое знамя
Есть третьи — но эти больные и нервные им всем уготована stairway to heaven.
А что до меня — так я не тот, и не этот, меня вообще очень сложно причислить к
поэтам.
Озорница-певунья моя, умница-крестница, я не жилец в этом доме, но ты моя
лестница.
Ты шлюха вокзальная, святая кормилица, живая вода, беспощадная виселица
Ста ртами заплевана, роза пурпурная, да не ты ль родила меня, мать
шестиструнная.
Я только с тобой еще что-то да значу дешевый подарок, дорогая подачка
На струнах подвешенный, на грифе распятый, с тобою меняю я свой третий десяток.

Мне 20 лет (переклад)

Загальна сірість при нашому рівні, росли як розумні, виросли дурнями
Мундири напнули, склянки наповнили, ледве захмелівши, протверезілі, і зрозуміли
Що ось воно життя, а податися в ній нікуди, є соцреалізм, породження
совдепово
Кому бенкетувати біля стола ненаситного, кому вікувати у корита розбитого.
Так, бог з ним, плювати я хотів на їхнє суміш поки мені голодно, значить,
мені весело
Весь біль попереду — розступися, голля халява, ех, рвані джинси, кишені діряві.
Махнути, що куди, все на мені, що не зібрана країна велика, шофера— люди
добрі
І жити від пісні до склянки, від склянки — так до пісні, ти запитаєш — чого не
сидиться на мені.
Ні, я міг би знайти собі товсту жінку, господиню, робітницю, секс-бомбу — на
менше
Я не згоден, але ніхто не підпишеться і славно — одному мені куди легше дихається.
Поети села гребуть жар руками міськими — по трупах несуть свій прапор
Є треті—але ці хворі інервні ним усім уготована stairway toheaven.
А що до мені — так я не тот, і не эт, мене взагалі дуже складно зарахувати до
поетам.
Бешкетниця-співуча моя, розумниця-хрещениця, я не жилець в цьому будинку, але ти моя
сходи.
Ти шлюха вокзальна, свята годувальниця, жива вода, нещадна шибениця
Ста ротами запльована, троянда пурпурна, та не ти ль народила мене, мати
шестиструнна.
Я тільки з тобою ще щось так значу дешевий подарунок, дорога подачка
На струнах підвішений, на грифі розіп'ятий, з тобою міняю я свій третій десяток.