| Всі ми в цьому житті згинемо без повернення,
|
| Але веселих пісень у вік не переспівати
|
| Вище. |
| ти мені вища, білу сорочку
|
| Щоб мені на свято було що вдягнути
|
| Виши мені сорочку синіми квітами
|
| Житом, волошки, ну, а по краях
|
| Чистими ключами, дзвінкими струмками
|
| Що течуть, впадають у море — океан
|
| Вище бір смолистий, суничний запах
|
| Щоб забилося серце гулко, гаряче
|
| Прилетять чи бджоли, сядуть на сорочку
|
| Прилетить зозуля, сяде на плечі
|
| Виши мені сорочку зграєю журавлиною
|
| Ранковим туманом, крижаною росою
|
| Червоною калиною, солодкою малиною,
|
| А ще горобиною гіркою такий
|
| Що там блукає місяць, що він там чаклує
|
| Срібним світлом душу льодяника
|
| Якщо ти розлюбиш, восени подує
|
| І моя сорочка облетить із меня
|
| Чи стане день коротким, стане нічка довгою
|
| Заридає завірюха, заспіває над тією
|
| Червоною калиною, солодкою малиною,
|
| А ще горобиною крихкою такою
|
| Ніяке слово серце не обдурить
|
| Все — те моє серце чує наперед
|
| І коли підеш ти, все на ній зав'яне,
|
| А коли повернешся — все там зацвіте
|
| І коли підеш ти, все на ній зав'яне,
|
| А коли повернешся — все там зацвіте. |