Переклад тексту пісні Всадник - Александр Иванов

Всадник (оригінал)

Нервно последний билет оторвав,
Пьяный кондуктор проводит меня на перрон.
Старый обманщик, ночной мономах лучшее место займёт…
И плацкартный вагон, двигается дальше впотьмах,
Через столбов коридор,
Стрелки считая, и щёлкая, словно затвор.
Я совершил преступленье своё,
Сталь топора никогда не сжимая в руке.
Ранил упрёками душу её,
Сердце терзая, рыдал в безысходной тоске.
Только прощальный мотив слыша в пустой тишине —
Это разбитая скрипка скорбит обо мне.
Медный всадник, губ твоих избранник,
Бесприютный странник — словно в забытьи.
Медный всадник, гений и изгнанник,
Белые оковы на пути!.. Как суметь тебя спасти,
ведь где-то в заточеньи ты ждёшь ответа.
И раздастся в утренней тиши плач истерзанной души!
Юная леди, спустившись с небес,
Сядет напротив, поправив кокетливо плащ,
Томного взгляда обманчивый блеск —
Сам не пойму: то ли жертва я, то ли палач.
И легкокрылый Пегас слово подарит струне,
Это капризная лира проснулась во мне.
Звуком разбитого пулей стекла
Чья-то винтовка положит страданьям конец.
В длинном пальто и защитных очках
Явится мне не попутчик, а свыше гонец.
И милосердный Господь будет в обличьи твоём
Вратами Рая меня принимать этим днём.

Всадник (переклад)

Нервно останній квиток відірвавши,
П'яний кондуктор проводить мене на перон.
Старий ошуканець, нічний мономах найкраще місце займе.
І плацкартний вагон, рухається далі в пітьмах,
Через стовпів коридор,
Стрілки вважаючи, і щілка, наче затвор.
Я вчинив свій злочин,
Сталь сокири ніколи не стискається в руці.
Ранив докорами душу її,
Серце терзаючи, ридав у безвихідній тузі.
Тільки прощальний мотив чуючи в порожній тиші —
Це розбита скрипка сумує за мною.
Мідний вершник, губ твоїх обранець,
Безпритульний мандрівник — немов у забутті.
Мідний вершник, геній та вигнанець,
Білі кайдани на шляху!.. Як зуміти тебе врятувати,
адже десь у загостренні ти чекаєш відповіді.
І роздасться в ранковій тиші плач змученої душі!
Юна леді, спустившись з небес,
Сяде навпроти, поправивши кокетливо плащ,
Млосного погляду оманливий блиск —
Сам не зрозумію: то ли жертва я, то ли кат.
І легкокрилий Пегас слово подарує струні,
Це примхлива ліра прокинулася у мені.
Звуком розбитого кулею скла
Чия гвинтівка покладе страждання кінець.
У довгому пальті та захисних окулярах
З'явиться мені не попутник, а понад гонець.
І милостивий Господь буде в лику твою
Брамою Раю мене приймати цього дня.