| Расплываются краски вдали от уныния и душевных мук
| Розпливаються фарби далеко від смутку і душевних мук
|
| И нежелание летом вернуться в родные края,
| І небажання влітку повернутися в рідні краї,
|
| Но ты прошла не касаясь земли и случайный прохожий замер вдруг
| Але ти минула не торкаючись землі і випадковий перехожий завмер раптом
|
| Он подумал что мог бы стать лучшим и это был я.
| Він подумав що міг би стати кращим і це був я.
|
| И с тех пор он с тобою везде, он идёт по стеклу босой
| І з тих пір він з тобою скрізь, він йде по склу босий
|
| Исполняя желания твои и секреты храня
| Виконуючи бажання твої та секрети зберігаючи
|
| Ты мечтала всю ночь о дожде, он упал на ладонь твою слезой
| Ти мріяла всю ніч про дощ, він впав на долоню твоєю сльозою
|
| Ты подумала что это чудо, а это был я.
| Ти подумала, що це диво, а це був я.
|
| Ты подумала что это чудо…
| Ти подумала що це диво…
|
| Не сказав ему даже прости, прошивала глаголами насквозь
| Не сказавши йому навіть вибач, прошивала дієсловами наскрізь
|
| Он пришёл в себя только в начале воскресного дня
| Він прийшов у себе тільки на початку неділі
|
| От страданий желая спастись, вынимал из руки последний гвоздь
| Від страждань бажаючи врятуватися, виймав з руки останній цвях
|
| И стех пор его больше не видели, это был я.
| І тих пір його більше не бачили, це був я.
|
| И стех пор его больше не видели…
| І тих пір його більше не бачили...
|
| Расплываются краски вдали от уныния и душевных мук
| Розпливаються фарби далеко від смутку і душевних мук
|
| И нежелание летом вернуться в родные края,
| І небажання влітку повернутися в рідні краї,
|
| Но ты прошла не касаясь земли и случайный прохожий замер вдруг
| Але ти минула не торкаючись землі і випадковий перехожий завмер раптом
|
| Он подумал что мог бы стать лучшим и это был я… | Він подумав, що міг би стати кращим і це був я. |