Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Les Marquises, виконавця - Jacques Brel. Пісня з альбому Infiniment, у жанрі Эстрада
Дата випуску: 31.12.2002
Лейбл звукозапису: Barclay
Мова пісні: Французька
Les Marquises(оригінал) |
Ils parlent de la mort comme tu parles d’un fruit |
Ils regardent la mer comme tu regardes un puits |
Les femmes sont lascives au soleil redouté |
Et s’il n’y a pas d’hiver, cela n’est pas l´été |
La pluie est traversière, elle bat de grain en grain |
Quelques vieux chevaux blancs qui fredonnent Gauguin |
Et par manque de brise, le temps s’immobilise |
Aux Marquises |
Du soir, montent des feux et des points de silence |
Qui vont s'élargissant, et la lune s’avance |
Et la mer se déchire, infiniment brisée |
Par des rochers qui prirent des prénoms affolés |
Et puis, plus loin, des chiens, des chants de repentance |
Et quelques pas de deux et quelques pas de danse |
Et la nuit est soumise et l’alizé se brise |
Aux Marquises |
Le rire est dans le cœur, le mot dans le regard |
Le cœur est voyageur, l’avenir est au hasard |
Et passent des cocotiers qui écrivent des chants d´amour |
Que les sœurs d’alentour ignorent d’ignorer |
Les pirogues s’en vont, les pirogues s’en viennent |
Et mes souvenirs deviennent ce que les vieux en font |
Veux-tu que je te dise: gémir n’est pas de mise |
Aux Marquises |
(переклад) |
Вони говорять про смерть, як ви говорите про плід |
Вони дивляться на море, як ти дивишся на криницю |
Жінки ласі до страшного сонця |
А якщо нема зими, то не літо |
Дощ поперечний, б’є від крупинки до крупинки |
Кілька старих білих коней гудять Гогена |
А через брак вітерця час зупиняється |
На Маркізських островах |
З вечора піднімаються вогнища і точки тиші |
Це розширюється, а місяць наближається |
І море розривається, безмежно розбите |
По скелях, які взяли божевільні імена |
А потім, далі, собаки, пісні покаяння |
І то два кроки, то танцювальні кроки |
А ніч покірна і пасат зриває |
На Маркізських островах |
Сміх у серці, слово в очах |
Серце — мандрівник, майбутнє — випадкове |
І повз кокосові пальми, які пишуть пісні про кохання |
Щоб оточуючі сестри не ігнорували |
Каное йдуть, байдарки йдуть |
І мої спогади стають тим, що з них роблять старі |
Скажу тобі: стогнати не до місця |
На Маркізських островах |