Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні бензол, виконавця - Диана Арбенина. Дата випуску: 22.01.2019
Мова пісні: Російська мова
бензол(оригінал) |
| На бензиновых колесах времени |
| На бензиновых колесах времени |
| В радужку переливаюсь радугой |
| Я ломаю грусть и сожаления |
| Выгрызаю, перепонки падали. |
| Путь иначе невозможен — сложно |
| Все как есть, уже не будет детства — |
| Вседозволенного, босоногого. |
| Яблочного воровства соседского. |
| Только сны меня манят истомою, |
| Все получит узнаванье нежное. |
| Лед к щекам — под сердцем спит искомое, |
| Перепачканное, безмятежное. |
| И я плечи, полагая крыльями, |
| Распускаю и без тела тяжести |
| Поднимаюсь и парю над спящею, |
| Над собою, над вчерашнею. |
| Припев: |
| Не догнать самого себя. |
| И зимой не родиться уже. |
| Но, сколько живу, буду перегонять, |
| Плясать, кувыркаться на остром ноже. |
| Отец, не сердись! |
| Мама, прости! |
| Я самый счастливый, живущий на свете, |
| Спасибо! |
| Спасибо! |
| И сиренью цепенеют сумерки, |
| И крадутся тайны зачаровано. |
| И я жду нетерпеливо сильного, |
| Черноглазого, светлоголового. |
| И боюсь, что сердце остановиться, |
| Напоследок обламает ребра мне. |
| Я уже по-стариковски шаркаю, |
| Осторожничаю от весны к весне. |
| Только чую — прыть не обмануть. |
| Только чую, что не одурачить мне |
| Свою душу, не сварить на медленном |
| Для бульонов и для постных каш огне. |
| Я мгновенно обдираю датчики, |
| Чтобы пульс не стал добычей тех, кто рад |
| Уложить меня в кровать дубовую |
| И на веки мне насыпать виноград. |
| Что за шалость — ползать, если суждено |
| В такой шаг шагать, чтобы платья рвали швы? |
| Что за роскошь свою силу смачно красть, |
| И топить ее в снегах, где все мертвы? |
| Кто придумал после каяться стихом — |
| Отбивную жарить из души. |
| Кто мне жить спокойно не дает? |
| Кто плюет мне в ухо: ты пиши, пиши! |
| (переклад) |
| На бензинових колесах часу |
| На бензинових колесах часу |
| В райдужку переливаюся веселкою |
| Я ламаю смуток і жалку |
| Вигризаю, перетинки падали. |
| Шлях інакше неможливий - складно |
| Все як є, вже не буде дитинства— |
| Вседозволений, босоногий. |
| Яблучного крадіжки сусідського. |
| Тільки сни мене ваблять знеможеною, |
| Все отримає ніжне впізнання. |
| Лід до щоок — під серцем спить шукане, |
| Забруднене, безтурботне. |
| І я плечі, вважаючи крилами, |
| Розпускаю і без тіла тяжкості |
| Піднімаюсь і парю над сплячою, |
| Над собою, над учорашньою. |
| Приспів: |
| Не наздогнати самого себе. |
| І взимку не народитися вже. |
| Але, скільки живу, переганятиму, |
| Танцювати, перекидатися на гострому ножі. |
| Батьку, не сердись! |
| Мамо, вибач! |
| Я найщасливіший, що живе на світі, |
| Спасибі! |
| Спасибі! |
| І бузком ціпеніють сутінки, |
| І крадуться таємниці зачаровано. |
| І я жду нетерпляче сильного, |
| Чорноокого, світлоголового. |
| І боюся, що серце зупинитися, |
| Насамкінець обламає ребра мені. |
| Я вже по-старому човгаю, |
| Обережно від весни до весни. |
| Тільки чую — спритність не обдурити. |
| Тільки чую, що не обдурити мені |
| Свою душу, не зварити на повільному |
| Для бульйонів і для пісних каш вогні. |
| Я миттєво обдираю датчики, |
| Щоб пульс не став здобиччю тих, хто радий |
| Укласти мене в ліжко дубове |
| І на віки мені насипати виноград. |
| Що за шалость — повзати, якщо судилося |
| Такий крок крокувати, щоб сукні рвали шви? |
| Що за розкіш свою силу смачно красти, |
| І топити її в снігах, де всі мертві? |
| Хто вигадав після каятися віршем — |
| Відбивну смажити з душі. |
| Хто мені жити спокійно не дає? |
| Хто плює мені у вухо: ти пиши, пиши! |