Переклад тексту пісні председатель - макулатура

председатель (оригінал)

По правде говоря, я не читал никаких книг
И не успеваю понять, из чего моя жизнь состоит
Меня будит звонок, и я опаздываю на работу
Гляжусь изнутри в свои глаза как в запотевшее окно
Каждое утро я нажимаю reset в своей жизни
Узнаю заново обстановку, продукты в холодильнике
Как меня зовут, как будто написано в комнате
На каждой вещи, на том, как носки разбросаны
Изо дня в день я держу в голове и помню, откуда я родом
Не напрягаюсь как Джейсон Борн
Тот город, где три кафетерия и смертную казнь скоро введут
Для тех, кто не состоит в партии власти
Очередной день, я просыпаюсь в комнате без окон
Бетон вместо постели, гной вместо яблочного сока
Выбегаю вон на улицу, меня встречают трубы заводов
Хмурые фигуры прохожих, похожие на мешки отходов
Я внутри или снаружи?
Ощущение такое же душное
Ноги знают куда идти и сами меня ведут запутанными тропами
К дому напротив драматического театра
Я важно обтираю ноги, прохожу, меня узнают на вахте
Кто я такой, зачем иду в кабинет с этой надписью?
Хочу найти зеркало, чтобы увидеть, как выглядит
Председатель регионального отделения партии, и когда я успел стать им?
— Оленька!
— кричу секретарше, и она подносит мне чашку чая
Пузатая жизнь, представительские машины
Я друг патриарха, я любовник Валентины
Из насекомого я вдруг стал кое-кем
Я не знаю где я, помогите мне
Скрип половиц как далёкий крик, тихий стон пружин
Запахи Родины слышно сквозь сон
Я сплю, пока последний раз в жизни
Меня не разбудит ОМОН
Мечтая вырасти бунтарём, пил средство для мытья окон
Где-то услышал, что нужно стать сильным или подохнуть
Сибирская конопля на ладонях становилась пластилином
Чёрным, как одинокое ночи, как дрочка и чувство вины
Спирт смешивался с водой, пузырясь во мраке подъезда
Тоскливо-волнительна осень у края бездны
Как будто готовишься к спячке, вяло потирая конечности
Очнувшись в новогодней палате, вдруг вырос из детской одежды
Останься, смирись с этой жизнью, отращивай панцирь
Или сбеги в больничном халате в набитом автобусе зайцем
Вокзал, проводник, подножка, и кто эти люди в погонах?
Посёлок Металлплощадка едет со мной в плацкартных вагонах
Держись ровно, пережди на полке, не подавай виду
Выходи, начинай всё заново, не водись со стрёмными пидорами
Забудь прошлые обиды, здесь ещё никто не в курсе
Что эта жизнь не удалась, что у неё даже нет вкуса
Новые люди, места работы, новый уровень, планка
Здесь ещё есть компании, не посланные на хуй
И я иду на турнички по улице не истоптанной
Нет в мире такого места, я просыпаюсь дома в блевотине
У пивного ларька рабочий пассажирского АТП злой
От ненормированного графика и запоя
Вонзает мне нож в спину, капает на щебёнку кровь
Я тянусь к пятачку света, секунда, и я погибаю за Русь
Скрип половиц как далёкий крик, тихий стон пружин
Запахи Родины слышно сквозь сон
Я сплю, пока последний раз в жизни
Меня не разбудит ОМОН
Пузатая жизнь, представительские машины
Я любовник патриарха, я друг Валентины
Из насекомого я вдруг стал кое-кем
Я не знаю где я, помогите мне

председатель (переклад)

Правду кажучи, я не читав жодних книг
І не встигаю зрозуміти, з чого моє життя складається
Мене будить дзвінок, і я запізнююся на роботу
Дивлюся зсередини у свої очі як у запотіле вікно
Щоранку я натискаю reset у своєму житті
Дізнаюся заново обстановку, продукти в холодильнику
Як мене звуть, ніби написано в кімнаті
На кожній речі, на тому, як шкарпетки розкидані
З дня на день я тримаю в голові і пам'ятаю, звідки я родом
Не напружуюсь як Джейсон Борн
Те місто, де три кафетерії і смертну кару скоро введуть
Для тих, хто не перебуває в партії влади
Черговий день, я прокидаюся в кімнаті без вікон
Бетон замість ліжка, гній замість яблучного соку
Вибігаю он на вулицю, мене зустрічають труби заводів
Похмурі фігури перехожих, схожі на мішки відходів
Я всередині чи зовні?
Відчуття таке ж задушливе
Ноги знають куди йти і самі мене ведуть заплутаними стежками
До будинку навпроти драматичного театру
Я важливо обтираю ноги, проходжу, мене впізнають на вахті
Хто я такий, навіщо йду в кабінет з цим написом?
Хочу знайти дзеркало, щоб побачити, як виглядає
Голова регіонального відділення партії, і коли я встиг стати ним?
— Оленько!
— кричу секретарці, і вона підносить мені чашку чаю.
Пузате життя, представницькі машини
Я друг патріарха, я коханець Валентини
З комахи я раптом став декому
Я не знаю де я, допоможіть мені
Скрип половиць як далекий крик, тихий стогін пружин
Запахи Батьківщини чути крізь сон
Я сплю, поки останній раз у житті
Мене не розбудить ОМОН
Мріючи вирости бунтарем, пив засіб для миття вікон
Десь почув, що треба стати сильним чи здохнути
Сибірські коноплі на долонях ставали пластиліном
Чорним, як самотня ніч, як бійка і почуття провини
Спирт змішувався з водою, пузирячись у темряві під'їзду
Тужливо-хвилювальна осінь біля краю безодні
Ніби готуєшся до сплячки, мляво потираючи кінцівки
Прокинувшись у новорічній палаті, раптом виріс із дитячого одягу.
Залишися, змирись з цим життям, відрощуй панцир
Або втечі в лікарняному халаті в набитому автобусі зайцем
Вокзал, провідник, підніжка, і хто ці люди в погонах?
Містечко Металмайданчик їде зі мною в плацкартних вагонах
Тримайся рівно, перечекай на полиці, не подавай виду
Виходь, починай все заново, не води зі стрімкими підорами
Забудь минулі образи, тут ще ніхто не в курсі
Що це життя не вдалося, що у нього навіть немає смаку
Нові люди, місця роботи, новий рівень, планка
Тут ще є компанії, не надіслані на
І я йду на турнички по вулиці не виснаженою
Ні в світі такого місця, я прокидаюся вдома в блювотині
У пивного кіоску робітник пасажирського АТП злий
Від ненормованого графіка та запою
Встромляє мені ніж у спину, капає на щебеню кров
Я тягнусь до п'ятачка світла, секунда,і я загинаю за Русь
Скрип половиць як далекий крик, тихий стогін пружин
Запахи Батьківщини чути крізь сон
Я сплю, поки останній раз у житті
Мене не розбудить ОМОН
Пузате життя, представницькі машини
Я коханець патріарха, я друг Валентини
З комахи я раптом став декому
Я не знаю де я, допоможіть мені