| Пройшло два роки і один день, як я живу без нього
|
| Пройшло два роки і день, як я його більше не бачила
|
| І хоча я не був щасливим, я навчився жити без його кохання
|
| Але раптом забувши якось ночі він повернувся...
|
| Хто там?
|
| Це я...
|
| Що ти шукаєш?
|
| Тобі...
|
| Це дуже пізно...
|
| Чому?
|
| Тому що тепер я та, хто хоче бути без тебе...
|
| Тож іди геть, забудь моє ім’я, моє обличчя, мій дім
|
| І обернись
|
| Я ніколи не міг тебе зрозуміти...
|
| Іди геть, забудь мої очі, мої руки, мої губи
|
| вони тебе не хочуть
|
| Ти брешеш, я знаю...
|
| Іди геть, забудь, що я існую, що ти мене зустрів
|
| І не дивуйтеся, забудьте все, що вам для цього
|
| Ви маєте досвід...
|
| На пошуки емоцій одного дня я пішла
|
| Про світ відчуттів, яких я не знайшов
|
| І коли я зрозумів, що все це була велика фантазія, я повернувся
|
| Бо я зрозумів, що хочу того, що живе в тобі...
|
| до побачення...
|
| Допоможи мені...
|
| Більше нема про що говорити...
|
| Думати про мене...
|
| до побачення...
|
| Чому?
|
| Тому що тепер я та, хто хоче бути без тебе...
|
| Тож іди геть, забудь моє ім’я, моє обличчя, мій дім
|
| І обернись
|
| Я ніколи не міг тебе зрозуміти...
|
| Іди геть, забудь мої очі, мої руки, мої губи
|
| вони тебе не хочуть
|
| Ти брешеш, я знаю...
|
| Іди геть, забудь, що я існую, що ти мене зустрів
|
| І не дивуйтеся, забудьте все, що вам для цього
|
| Ви маєте досвід...
|
| Тож іди геть, забудь моє ім’я, моє обличчя, мій дім
|
| І обернись
|
| Я ніколи не міг тебе зрозуміти...
|
| Іди геть, забудь мої очі, мої руки, мої губи
|
| вони тебе не хочуть
|
| Тож іди геть, забудь моє ім’я, моє обличчя, мій дім
|
| І обернись
|
| Ти брешеш, я знаю...
|
| Іди геть, забудь мої очі, мої руки, мої губи
|
| вони тебе не хочуть
|
| Тож іди геть, забудь моє ім’я, моє обличчя, мій дім
|
| І обернись |