| Вставайте, люди росіяни!
|
| На правий бій, на смертний бій…
|
| Немає спокою нашим предкам,
|
| немає свободи їх нащадкам!
|
| Збережемо наш рід великий!
|
| Рвемося в бій ми ярим вовком.
|
| Пильний погляд дивиться на небо,
|
| У сяючих зірках ми бачимо предків своїх.
|
| Їхні ясні очі побачать з докором
|
| Коли ж ми кров'ю свій меч окропимо?
|
| Підіймайся, народ! |
| нас у бій знову кличе
|
| Голос наших пращурів.
|
| Брехав, хто казав, що ми не богатирі
|
| І не пам'ятаємо завітів!
|
| Тисячі років тому
|
| Наш світлий князь
|
| опоганив своє обличчя—
|
| Вкрив себе рясом
|
| і фарбував Русь у чорний колір.
|
| І кінчилися пісні, і порушені чури Богів,
|
| Але ми народжені для того,
|
| щоб знову запалити те світло!
|
| Земля горить у вогні,
|
| але соткан із крові плащ напівкровки
|
| Він зрадив народ свій хресту
|
| і предки з надією бачать на нащадків!
|
| Брати, слов'яни! |
| Підмайса на бету!
|
| Оголюйте мечі, Свято- Русяче!
|
| Ви пускайте стріли гострі
|
| убік ворожею.
|
| Паки, паки їх, женіть, сини Сворожіє!
|
| І вороги, що були биті
|
| Залишають слід кривавий.
|
| Та земля, що носить славу,
|
| Морем горя сліз залито.
|
| Рабством скована свобода.
|
| Тяжкий хрест на серце тисне!
|
| Тіні, приховані під рясом,
|
| Чужу віру славлять.
|
| Підіймайся, народ! |
| нас у бій знову кличе
|
| Голос наших пращурів.
|
| Брехав, хто казав, що ми не богатирі
|
| І не пам'ятаємо завітів!
|
| Пильний погляд дивиться на небо,
|
| У сяючих зірках ми бачимо предків своїх.
|
| Їхні ясні очі побачать з докором
|
| Коли ж ми кров'ю свій меч окропимо?
|
| Брати, слов'яни! |
| Підмайса на бету!
|
| Оголюйте мечі, Свято- Русяче!
|
| Випускайте стріли гострі вбік ворожею.
|
| Паки, паки їх женіть, сини Сворожі |