| Місто гранітних грифонів, гордині та гніву,
|
| Меланхолійно застигла Нева, ніби у воду опущена.
|
| Мені все мерехтить у небі твоєму зеленоока діва,
|
| А небо сліпо, як зліпок обличчя з убитого Пушкіна.
|
| Місто, де я напиваюся, ще не прокинувшись,
|
| Інакше не вийти під північний дощ, не пробратися між краплями,
|
| Щоб якось висловити все твою невимовну сутність,
|
| А, можливо, навіть несміливо шепнути невигадливий комплімент.
|
| Приспів:
|
| Ай, Пітер, Пітер, ти дуже гарний,
|
| Щоб бути просто другом.
|
| Змій-спокусник, ти дрімаєш, обвив
|
| Моє серце пружне.
|
| Величезним гранітом поправ
|
| Свободу коріння і трав,
|
| Ти сердишся, Пітер-Юпітер, можливо, ти прав…
|
| Місто, де я не був щасливий, на жаль, жодного разу,
|
| Все якось на нервах, напевно, вже не добитися кохання ніяк.
|
| По Пітеру треба скакати на конячці, начистивши кірасу.
|
| А ми плетимось у немитих таксі та несвіжих комірцях.
|
| Програш
|
| Приспів:
|
| Ай, Пітер, Пітер, ти дуже гарний,
|
| Щоб бути просто другом.
|
| Змій-спокусник, ти дрімаєш, обвив
|
| Моє серце пружне.
|
| Величезним гранітом поправ
|
| Свободу коріння і трав,
|
| Ти сердишся, Пітер-Юпітер, можливо, ти прав…
|
| Величезним гранітом поправ
|
| Свободу коріння і трав,
|
| Ти сердишся, Пітер-Юпітер, можливо, ти прав…
|
| Ти сердишся, Пітер-Юпітер, можливо, ти прав… |