Переклад тексту пісні Песня для старшей дочери - Олег Митяев, Константин Тарасов

Песня для старшей дочери (оригінал)

Будет небо просвечивать завтрашним днем,
Будет блекнуть большая луна,
Будешь ты у костра любоваться огнем,
Ни невеста еще, ни жена.
И себя еще будет нисколько не жаль,
Да и рано о чем-то жалеть,
И еще не коснулась земная печаль
Этих худеньких девичьих плеч.
Будет падать на ели обильным дождем
Невесомый, густой звездопад,
Будешь ты горячо говорить ни о чем,
Невпопад, невпопад, невпопад.
Сквозь открытую в поле стеклянную дверь
Забредет васильковый рассвет.
Будет жутко от радости и от потерь,
И смешным будет чей-то совет.
Будет так, как захочет упрямо душа,
И молвы осужденье, и стыд,
И захочется в город далекий сбежать
И спалить все листы и мосты.
По загару плеча будет локон стекать
В пляске бликов слепого дождя,
Будут ходики с ним в ритме пульса стучать
И молчать, когда он без тебя.
А потом будут падать на крышу снега,
И пурга колыбельную петь.
Будут в окна заглядывать снег и беда,
Будут санки по снегу скрипеть.
Станут речи мудрей, а улыбка скупа,
И слабей новогодний дурман.
Будет девушку сын твой домой провожать
Сквозь неоновых улиц туман.
Будешь ждать, будешь долго в окошко смотреть,
И уже не уснуть до утра,
А над лесом немым будет спутник лететь,
Будет кто-то сидеть у костра.
А над лесом немым будет спутник лететь…

(переклад)

Небо просвічуватиме завтрашнім днем,
Блікне великий місяць,
Будеш ти у вогнища милуватися вогнем,
Ні наречена ще, ні дружина.
І себе ще буде анітрохи не шкода,
Так і рано про щось шкодувати,
І ще не торкнувся земний сум
Цих худеньких дівчачих плечей.
Падатиме на ли рясним дощем
Невагомий, густий зорепад,
Будеш ти гаряче говорити ні що,
Невпопад, невпопад, невпопад.
Крізь відчинені в полі скляні двері
Забреде волошковий світанок.
Буде моторошно від радості і від втрат,
І смішною буде чия порада.
Буде так, як захоче вперто душа,
І мови осуд, і сором,
І захочеться в далеке місто втекти
І спалити всі листи і мости.
За засмагою плеча локон стікатиме
У танці відблисків сліпого дощу,
Ходики з ним у ритмі пульсу стукатимуть
І мовчати, коли він без тебе.
А потім будуть падати на дах снігу,
І пурга колискову співати.
У вікна заглядатимуть сніг і біда,
Санки по снігу рипітимуть.
Стануть мови мудріші, а посмішка скупа,
І слабший новорічний дурман.
Дівчину син твій додому проводжатиме
Крізь неонових вулиць туман.
Чекатимеш, будеш довго в віконце дивитися,
І вже не заснути до ранку,
А над лісом німим супутник летітиме,
Хтось сидітиме біля вогнища.
А над лісом німим супутник летітиме…