| «Це потяг до Desert Moon?» |
| це все, що вона сказала
|
| Але я знав, що раніше чув голос цього незнайомця
|
| Я повернувся подивитися їй у очі, але вона відійшла
|
| Вона стояла під дощем
|
| Намагаюся вимовити моє ім’я
|
| Кажуть, перше кохання ніколи не закінчується
|
| Офіціант розлив наші спогади в крихітні чашки
|
| Ми натикалися на слова, які бажали почути
|
| Ми говорили про мрії, які втратили чи відмовилися
|
| Коли свисток ріже ніч
|
| І скинув тишу з нашого життя
|
| Коли останній потяг покотився до дюни
|
| Ті літні ночі, коли ми були молодими
|
| Ми хвалилися речами, яких ніколи не робили
|
| Ми були мрійниками, лише мрійниками
|
| І ми поспішаємо вирости занадто рано
|
| Ми залишили нашу невинність на Desert Moon
|
| Ми були мрійниками, лише мрійниками
|
| На місяці пустелі, на місяці пустелі
|
| На Місяці пустелі, Місяць пустелі
|
| Я досі чую шепіт літньої ночі
|
| Воно відлунює в куточках мого серця
|
| Тієї ночі, коли ми стояли й чекали на потяг у пустелі
|
| Усі слова, які ми хотіли сказати
|
| Всі шанси змітали
|
| Залишайтеся на дорозі до дюни
|
| Ті літні ночі, коли ми були молодими
|
| Ми хвалилися речами, яких ніколи не робили
|
| Ми були мрійниками, лише мрійниками
|
| Минають хвилини, а час йде
|
| Але мрії залишаються так само довго
|
| Як є мрійники, усі мрійники
|
| На місяці пустелі, на місяці пустелі
|
| На Місяці пустелі, Місяць пустелі |