Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Le palais de nos chiméres , виконавця - Charles Aznavour. Дата випуску: 06.06.2014
Мова пісні: Французька
Le palais de nos chiméres(оригінал) |
| Nous nous sommes mariés par un jour de printemps |
| Sans prêtre, sans mairie, sans amis, ni parents |
| Nous n’avions tout au plus elle et moi que vingt ans |
| Mais un désir d’adulte brûlait nos cœurs d’enfants. |
| L’amour en une nuit émancipa nos cœurs |
| Nous étions enlacés tout honteux de bonheur |
| Dans nos yeux agrandis ne passait nulle peur |
| Car la jeunesse rit quand l’enfance se meurt. |
| Le palais de nos chimères, nous l’avions bâti sur l’horizon |
| Et nous ceinturions la terre, elle et moi, comme des vagabonds. |
| Pour s’abreuver à la source de l’amour cet éternel printemps |
| Nous nous partagions la mousse du château de la rose des vents. |
| À présent je suis seul je marche toujours |
| Mais quand je sentirai venir mon dernier jour |
| Sur la tombe où déjà repose mon amour |
| Heureux j’irai m'étendre et mourir à mon tour. |
| Et sous la même croix nos deux corps dormiront |
| Nos yeux seront cernés par le même horizon |
| Et de la même terre nos bouches s’empliront |
| Quand pour l'éternité nos âmes s’uniront. |
| Le palais de nos chimères a croulé avec mes illusions |
| Et sous le poids de ses pierres, se lézarde un cœur de vagabond. |
| Mon passé qui me domine me pousse à errer par tous les temps |
| Et dormir parmi les ruines du château de la rose des vents. |
| (переклад) |
| Ми одружилися весняного дня |
| Без священика, без ратуші, без друзів чи рідних |
| Нам було максимум двадцять років |
| Але доросле бажання спалило наші дитячі серця. |
| Одного разу вночі кохання звільнило наші серця |
| Нас сплело всі соромно від щастя |
| У наших розплющених очах не було страху |
| Бо молодість сміється, коли вмирає дитинство. |
| Палац наших химер, ми збудували його на горизонті |
| І ми землю оперізували, ми з нею, як мандрівники. |
| Напитися з джерела любові це вічне джерело |
| Ми розділили піну замку троянди вітрів. |
| Тепер я сама, я ще йду |
| Але коли я відчуваю, що наближається мій останній день |
| На могилі, де вже лежить моя любов |
| Щасливий, я ляжу і помру в свою чергу. |
| І під одним хрестом будуть спати наші два тіла |
| Наші очі будуть оточені тим же горизонтом |
| І з тієї ж землі наші роти наповнюються |
| Коли на вічність наші душі з’єднаються. |
| Палац наших химер розсипався від моїх ілюзій |
| І під тягарем його каміння розривається серце мандрівника. |
| Моє минуле, яке домінує над мною, змушує мене блукати за будь-якої погоди |
| І спати серед руїн замку Компас Роуз. |