Переклад тексту пісні Седьмая глава - Зоопарк

Седьмая глава (оригінал)

Ты придёшь ко мне ровно в полночь, разбудишь мой спящий звонок
Ты скажешь мне: «Какая чудная ночь!», я отвечу: «Да, но я одинок».
И я заварю тебе свежий чай, и достану из бара вино,
И выключу свой телевизор, не успев досмотреть кино.
Мы будем говорить о прекрасных вещах, играть словами, как в бильярд
И ты построишь мне сотню воздушных замков и один большой зоопарк,
Но, увы, я знаю верить нельзя всем твоим этим словам
Они для тебя значат больше чем дело — и я решил это сам.
Ты скажешь, что жизнь — великая вещь и выдашь шёстерку за туз
И я сыграю тебе свой рок-н-рол и я тебе спою новый блюз,
И ты, конечно, похвалишь меня и я тебе в ответ улыбнусь.
Я знаю нам трудно понять друг друга, но ты вежлива и я невесёлый шут
И когда за окном забрезжит рассвет, я скажу: «Не пора ли нам спать?»
Я постелю себе на полу, а тебя уложу на кровать.
И вот наконец-то ты заснёшь, уняв предрассветную дрожь
Ты встанешь и улыбнёшся, как ангел и вонзишь мне в спину свой нож
И вытрешь с лезвия кровь, и ляжешь спать и во сне увидишь себя.
Утром я встану первый, приготовлю кофе и торт,
Поставлю трек и тебя разбудит бодрый, мажорный аккорд
И, выпив свой кофе ты куда-то уйдешь, махнув на прощание рукой,
А я отмою с паркета кровь и обрету свой душевный покой.

Седьмая глава (переклад)

Ти прийдеш до мене рівно опівночі, розбудиш мій сплячий дзвінок
Ти скажеш мені: «Яка чудова ніч!», я відповім: «Так, але я одинок».
І я заварю тобі свіжий чай,і достану з бару вино,
І вимкну свій телевізор, не встигнувши доглянути кіно.
Ми будемо говорити про прекрасні речі, грати словами, як у більярд
І ти побудуєш мені сотню повітряних замків і один великий зоопарк,
Але, на жаль, я знаю вірити не можна всім твоїм цим словам
Вони для тебе означають більше, ніж справа — і я вирішив це сам.
Ти скажеш, що життя — велика річ і видаси шістку за туз
І я зіграю тобі свій рок-н-рол і я тобі заспіваю новий блюз,
І ти, звичайно, похвалиш мене і я тобі на відповідь усміхнуся.
Я знаю нам важко зрозуміти один одного, але ти ввічлива і я веселий блазень
І коли за вікном заблимить світанок, я скажу: «Не пора нам спати?»
Я постелю собі на підлозі, а тебе покладу на ліжко.
І ось нарешті ти заснеш, вгамувавши передсвітанний тремтіння
Ти встанеш і посміхнешся, як ангел і встромиш мені в спину свій ніж
І витреш із леза кров, і ляжеш спати і уві сні побачиш себе.
Вранці я встану перший, приготую каву і торт,
Поставлю трек і тебе розбудить бадьорий, мажорний акорд
І, випивши свою каву ти кудись підеш, махнувши на прощання рукою,
А я відмою з паркету кров і виберу свій душевний спокій.