| Сідаю на швидкий поїзд, що вдалину мене забирає
|
| Серце вибиває ім'я, щоразу вимовляє
|
| Їду в Нижній Новгород відвідати старих друзів
|
| Довези мене швидше! |
| Чуєш? |
| Швидше!
|
| Ну, а куди поспішати? |
| Так ще не спитися, зайшла провідниця
|
| Забрала квиток, запропонувала всім постільний комплект
|
| Ну, і звичайно чаю, я відмовився, що хочу? |
| Поки не знаю…
|
| Їхати десь 8 годин, щож, без запитань!
|
| Зі мною в купі дві пані середніх років, їдуть відпочити від свої барбосів
|
| Чоловіків ... все, що було зайвим пропустив повз вуха
|
| Знаєш так свіжою! |
| Може в картишки? |
| Вимовила одна
|
| У шляхи за розмовою пили горілку зі склянки
|
| Зіграли партій 20 або 30, треба проспатися!
|
| Чи просто набридло залишатися? |
| Проїхали трохи більше півдороги
|
| Потяг наздоганяв світанок, захотілося їсти
|
| З'їв із булочкою котлет, поки всі сплять, тиша у вагоні
|
| Я дивлюся у вікно, будинки, дерева, старий міст
|
| Сонця каламутна пляма, міста, дерева, села, озера
|
| Річки, береги, на полях скошених, стоги
|
| Ось під'їжджаємо, я як маленький трохи хвилююся...
|
| Он Фенс! |
| Він мене побачив, обидва посміхнулися!
|
| Тільки уяви, що це дорога до друга!
|
| Ласкає погляд під стукіт коліс місяць!
|
| Як тиснеш при зустрічі другу руку!
|
| Забуте… через серце впускаєш теплоту!
|
| Ось я в Нижньому, віддаляємось з перону
|
| Питань сила-силенна, пробираємось крізь бабіл заслони
|
| Ти змужнів…-я випустив, у відповідь ти теж…
|
| За останній рік додав на обличчя трохи шкіри
|
| Ми засміялися, було весело насправді
|
| Ішли довго, говорили голосно, то хотіли!
|
| Залетіли в бар, купили нам запропонований товар
|
| Лютий брат узяв пива, а соку дуже багато!
|
| Рухнули на стільці, здригнувся посуд, випили за зустріч
|
| За приїзд, за обидва міста, стали згадувати як познайомилися
|
| Зустрічалися пізніше, ну і про музику природно тріщали теж!
|
| Схоже буде день те, що треба!
|
| Вадимко, а ну ка дай обійняти тебе!
|
| Як завжди всі слова, посмішки, жарти, жести
|
| У друзів у пам'яті займають важливе місце
|
| Сумував за тобою, якщо чесно! |
| Дружба часом перевіряється
|
| Так! |
| Так, це всім відомо! |
| А тут мені часом тісно,
|
| Але кайфово, в нову ауру одягаюсь рік від року
|
| Навесні як уже, Нижній Новгород, уже Волги і Оки-ріки!
|
| Над нами кружляють чайки, сіки!
|
| Он Трамплін, а він і Горький
|
| Розмірковує як мати, почати писати депресоїдним
|
| Стій! |
| А доньці 2 роки вже? |
| Ну молоток!
|
| У мене мати теж вимагає онуків, такий закон природи
|
| Дивись це місце тобі має бути знайоме
|
| Тут намагалися піднятися татари-монголи на гору
|
| Батий на главі, здається брат ти родом з Казані…
|
| Так-ну-жартую! |
| Айда за удачу!
|
| Махнем за випадок, який 7 років палає вогнем
|
| Світить сонце, ми сидимо, втомилися,
|
| Разом позявали, на ганку закемарили
|
| Відпочили, попрямували на Гребний канал,
|
| На нас там старих корінців чекав шалман
|
| Всю ніч гули, під ранок пісні співали!
|
| Від голосу Злого дівчинки мліли!
|
| А як все починалося? |
| Друг, згадай!
|
| Не чуєш? |
| Ну, добре, спи…
|
| Тільки уяви, що це дорога до друга!
|
| Ласкає погляд під стукіт коліс місяць!
|
| Як тиснеш при зустрічі другу руку!
|
| Забуте… через серце впускаєш теплоту! |