| Ніхто мені скаже як нас бог покарає
|
| До якого випробування підвепгент що покаже
|
| Мужикам відважним що за вантаж на серце ляже
|
| Бути може в цей раз нас він по морю розмаже
|
| Ніхто мені скаже як нас бог покарає
|
| До якого випробування підвепгент що покаже
|
| Мужикам відважним що за вантаж на серце ляже
|
| Бути може в цей раз нас він по морю розмаже
|
| Кермо на вітер ми веземо важкий вантаж за океан
|
| Про нього не чули мотроси і не знає капітан
|
| Лише один шаман знає що ж у трюмах збоку
|
| Як на зло нам по 5 12 балів ураган
|
| Рвуться вітрила щогли руйнуватися
|
| Мотроси в жаху штурвал не слухається
|
| Шторм у всій зброї сигнали глушитися
|
| Навколо все валитися Братан тримайся
|
| Залишилося трохи натужитися
|
| Закипіли хвилі наче лава ліворуч праворуч
|
| Моряки завжди знайдуть на кожну власну управу
|
| Слава богу вантаж у порядку його треба доставити
|
| Дорогоцінний вантаж його не можна відправити
|
| Миля за миль швидкість 15 вузлів
|
| До рідних берегів залишилося всього пару годин
|
| Дружину діти довго чекали на цих вітрил
|
| Багато вечорів чекали на свій вантаж чекали моряків
|
| Ніхто мені скаже як нас бог покарає
|
| До якого випробування підвепгент що покаже
|
| Мужикам відважним що за вантаж на серце ляже
|
| Бути може в цей раз нас він по морю розмаже
|
| Ніхто мені скаже як нас бог покарає
|
| До якого випробування підвепгент що покаже
|
| Мужикам відважним що за вантаж на серце ляже
|
| Бути може в цей раз нас він по морю розмаже
|
| Котрий день у море судно рибалок ніби на поле бою
|
| Немов тріску вітер жбурляє тягне за собою
|
| Вже не пахне грою тим більше грою
|
| Чоловіки налякані до смерті, але поки що не ниють
|
| Надіються що капітан не потрапить у капкан
|
| Море накриває так не гірше ніж океан
|
| Хвилі як багатоповерхові будинки величезні
|
| Трюми замість риби води сповнені
|
| Тремтіння по тілу вимакла давно наскрізь одяг
|
| Холодно, але зігріє лише одне це надія
|
| Що тримає на плава, а не пустило на дно
|
| І заради цього боротьба все інше виключено
|
| Так, будинок сім'я близькі рідні
|
| Чекають кидають сльозий сподіваються що ми повернемося живі,
|
| А поки перебуваємо у владі цієї стихії
|
| Ненаситної пащі віримо що пройде негода
|
| Сонце в обличчя тіло кидає в жар
|
| Мокрі одяг пісок на березі життя в дар
|
| Морський бог заснув рибалка і берег удвох
|
| Втрачено в море де судно в спокої спить з людьми
|
| Де трясуть повітря плачуть чайки
|
| Шум моря пестить слух
|
| Брат батько спливли не повернутися невдовзі
|
| Знаю згадував перед очима уривки мелькали
|
| Скрип палуби щогла дарує рески
|
| За бортом прокинулося солоне море сплески
|
| Краплі потрапляють у обличчя вітрило мокре
|
| Шторм рве його шторм забирає човни
|
| Рвуть горлянки капітан кричить прибрати вітрила
|
| Рубіть щогли ей сокири у матросів
|
| Корабель стогне корабель тоне вмирає
|
| На горизонті немов лідинка тане
|
| Він у жаху він у сльозах перед гнівом бога
|
| Подарунок життя самотність сни хворого
|
| Вночі він приходить коли шторм перед очима
|
| Це тільки сон прокинься рибалка поділися з нами
|
| Гей своїми снами
|
| Що снитися
|
| Що снитися
|
| Що снитися
|
| Корабель що на дні океану
|
| Рве вкотячи душу капітана |