Переклад тексту пісні Тост За Женьку - Юрий Визбор

Тост За Женьку (оригінал)

Так выпьем, ребята, за Женьку!
За Женечку пить хорошо!
Вы помните, сколько сражений
Я с именем Женьки прошел.
И падали годы на шпалы,
И ветры неслись, шелестя…
О, сколько любимых пропало
По тем непутевым путям!
И в грохоте самосожженья
Забыли мы их навсегда.
Но Женя… Вы помните?
Женя…
Я с ней приходил ведь сюда —
Тогда, в девятнадцатом веке…
Ну вспомните вы, черт возьми!
Мне двор представляется некий —
В Воронеже или в Перми.
То утро вставало неброско,
Лишь отсветы на полу,
«Голландкою» пахло и воском,
И шторой, примерзшей к стеклу.
А вы будто только с охоты.
Я помню такой кабинет…
И пили мы мерзкое что-то,
Похожее на «Каберне».
Но все же напились порядком,
И каждый из вас толковал:
«Ах, ах, молодая дворянка,
Всю жизнь я такую искал…»
Ну, вспомнили?
То-то.
И верно,
Ни разу с тех пор не встречал
Я женщины более верных
И более чистых начал.
Не помню ничьих я объятий,
Ни губ я не помню, ни рук…
— Так где ж твоя Женька, приятель?
Сюда ее, в дружеский круг!
— Да где-то гуляет отважно,
На пляже каком-то лежит…
Но это не важно, не важно:
Я крикну — она прибежит.
— Ну что, гражданин, ты остался
Один.
Закрывать нам пора!
— А он заплатил?
— Рассчитался.
— Намерен сидеть до утра?
— Да нет.
По привычке нахмурясь,
Я вышел из прошлого прочь…
Гостиница «Арктика», Мурманск.
Глухая полярная ночь.

Тост За Женьку (переклад)

Так вип'ємо, хлопці, за Женьку!
За Женечку пити добре!
Ви пам'ятаєте, скільки битв
Я з ім'ям Женьки пройшов.
І падали роки на шпали,
І вітри мчали, шелестячи...
О, скільки коханих зникло
Тому недолугим шляхам!
І в гуркоті самоспалення
Забули ми їх назавжди.
Але Женя… Ви пам'ятаєте?
Женя…
Я з ній приходив сюди —
Тоді, у дев'ятнадцятому столітті…
Ну згадайте ви, чорт забирай!
Мені подвір'я представляється якийсь—
У Воронежі або в Пермі.
Того ранку вставало непомітно,
Лише відсвіти на підлозі,
«Голландкою» пахло і воском,
І шторою, що примерзла до скла.
А ви ніби тільки з полювання.
Я пам'ятаю такий кабінет…
І пили ми мерзке щось,
Схоже на «Каберне».
Але все ж напилися порядком,
І кожен з вас тлумачив:
«Ах, ах, молода дворянка,
Все життя я таку шукав ... »
Ну, згадали?
Отож.
І вірно,
Ні разу з тих пір не зустрічав
Я жінки вірніших
І більш чистих почав.
Не пам'ятаю нічиїх обіймів,
Ні губ я не пам'ятаю, ні рук…
— Так де ж твоя Женько, друже?
Сюди її, в дружнє коло!
— Так десь гуляє відважно,
На пляжі якомусь лежить…
Але це не важливо, не важливо:
Я крикну — вона прибіжить.
—Ну, що, громадянине, ти залишився
Один.
Закривати нам час!
— А він заплатив?
— Розрахувався.
— Маю намір сидіти до ранку?
- Та ні.
За звичкою нахмурившись,
Я вийшов з минулого геть…
Готель «Арктика», Мурманськ.
Глуха полярна ніч.