Переклад тексту пісні А помнишь, друг - Юрий Визбор

А помнишь, друг (оригінал)

А помнишь, друг, команду с нашего двора,
Послевоенный — над веревкой — волейбол,
Пока для секции нам сетку не украл
Четвертый номер — Коля Зять, известный вор.
А первый номер на подаче — Владик Коп,
Владелец страшного кирзового мяча,
Который если попадал кому-то в лоб,
То можно смерть установить и без врача.
А наш защитник, пятый номер — Макс Шароль,
Который дикими прыжками знаменит,
А также тем, что он по алгебре король,
Но в этом двор его нисколько не винит.
Саид Гиреев, нашей дворничихи сын,
Торговец краденым и пламенный игрок.
Серега Мухин, отпускающий усы,
И на распасе — скромный автор этих строк.
Да, вот это — наше поколение, —
Рудиментом в нынешних мирах,
Словно полужесткие крепления
Или радиолы во дворах.
А вот противник — он нахал и скандалист,
На игры носит он то бритву, то наган:
Здесь капитанствует известный террорист,
Сын ассирийца, ассириец Лев Уран,
Известный тем, что, перед властью не дрожа,
Зверю-директору он партой угрожал,
И парту бросил он с шестого этажа,
Но, к сожалению для школы, не попал.
А вот и сходятся два танка, два ферзя,
Вот наша Эльба, встреча войск далеких стран:
Идет походкой воровскою Коля Зять,
Навстречу — руки в брюки — Левочка Уран.
Вот тут как раз и начинается кино.
И подливает в это блюдо остроты
Белова Танечка, глядящая в окно, —
Внутрирайонный гений чистой красоты.
Ну что, без драки?
Волейбол так волейбол!
Ножи отставлены до встречи роковой,
И Коля Зять уже ужасный ставит «кол»,
Взлетев, как Щагин, над веревкой бельевой.
Да, и это наше поколение, —
Рудиментом в нынешних мирах,
Словно полужесткие крепления
Или радиолы во дворах.
…Мясной отдел.
Центральный рынок.
Дня конец.
И тридцать лет прошло — о боже, тридцать лет!
-
И говорит мне ассириец-продавец:
«Конечно, помню волейбол.
Но мяса нет!»
Саид Гиреев — вот сюрприз!
— подсел слегка,
Потом опять, потом отбился от ребят.
А Коля Зять пошел в десантные войска,
И там, по слухам, он вполне нашел себя.
А Макс Шароль — опять защитник и герой,
Имеет личность он секретную и кров.
Он так усердствовал над бомбой гробовой,
Что стал член-кором по фамилии Петров.
А Владик Коп подался в городок Сидней,
Где океан, балет и выпивка с утра,
Где нет, конечно, ни саней, ни трудодней,
Но нету также ни кола и ни двора.
Ну, кол-то ладно, — не об этом разговор, —
Дай бог, чтоб Владик там поднакопил деньжат.
Но где найдет он старый сретенский наш
двор?
-
Вот это жаль, вот это, правда, очень жаль.
Ну что же, каждый выбрал веру и житье,
Полсотни игр у смерти выиграв подряд.
И лишь майор десантных войск Н. Н. Зятьев
Лежит простреленный под городом Герат.
Отставить крики!
Тихо, Сретенка, не плачь!
Мы стали все твоею общею судьбой:
Те, кто был втянут в этот несерьезный матч
И кто повязан стал веревкой бельевой.
Да, уходит наше поколение —
Рудиментом в нынешних мирах,
Словно полужесткие крепления
Или радиолы во дворах.

(переклад)

А пам'ятаєш, друже, команду з нашого двору,
Повоєнний — над мотузкою — волейбол,
Поки для секції нам сітку не вкрав
Четвертий номер — Коля Зять, відомий злодій.
А перший номер на подачі — Владик Коп,
Власник страшного кирзового м'яча
Який якщо потрапляв комусь у лоб,
Тож можна смерть встановити і без лікаря.
А наш захисник, п'ятий номер — Макс Шароль,
Який дикими стрибками знаменитий,
А також тим, що він по алгебрі король,
Але в цьому дворі його анітрохи не звинувачує.
Саїд Гіреєв, наш двірничихи син,
Торговець краденим та полум'яний гравець.
Серьога Мухін, що відпускає вуса,
І на розпасі — скромний автор цих рядків.
Так, ось це — наше покоління, —
Рудиментом у нинішніх світах,
Немов напівжорсткі кріплення
Або радіоли у дворах.
А ось противник — він нахабник і скандаліст,
На ігри носить він то бритву, то наган:
Тут капітанствує відомий терорист,
Син ассирійця, ассирієць Лев Уран,
Відомий тим, що, перед владою не тремтячи,
Звірю-директору він партою погрожував,
І парту кинув він з шостого поверху,
Але, на жаль для школи, не потрапив.
А ось і сходяться два танки, два ферзи,
Ось наша Ельба, зустріч військ далеких країн:
Іде ходою злодійською Коля Зять,
Назустріч - руки в брюки - Левочка Уран.
Ось тут якраз і починається кіно.
І підливає в ця страва гостроти
Бєлова Танечка, що дивиться у вікно, —
Внутрішньорайонний геній чистої краси.
Ну що, без бійки?
Волейбол так волейбол!
Ножі відставлені до зустріч фатальної,
І Коля Зять уже жахливий ставить «кіл»,
Злетівши, як Щагін, над мотузкою білизняною.
Так, і це наше покоління, —
Рудиментом у нинішніх світах,
Немов напівжорсткі кріплення
Або радіоли у дворах.
…М'ясний відділ.
Центральний ринок.
День кінець.
І тридцять років минуло — боже, тридцять років!
-
І говорить мені ассирієць-продавець:
«Звичайно, пам'ятаю волейбол.
Але м'яса немає!»
Саїд Гіреєв — ось сюрприз!
— підсів злегка,
Потім знову, потім відбився від хлопців.
А Коля Зять пішов у десантні війська,
І там, по чутках, він цілком знайшов себе.
А Макс Шароль — знову захисник і герой,
Має особистість він секретну і кров.
Він так старався над бомбою труновою,
Що став член-кором на прізвище Петров.
А Владик Коп подався в містечко Сідней,
Де океан, балет і випивка з ранку,
Де немає, звичайно, ні саней, ні трудоднів,
Але немає також нікола і ні двору.
Ну, колись добре, — не про цьому розмову, —
Дай боже, щоб Владик там назбирав грошенят.
Але де знайде він старий стрітенський наш
двір?
-
Оце шкода, ось це, правда, дуже шкода.
Ну що, кожен вибрав віру і життя,
Півсотні ігор у смерті вигравши поспіль.
І лише майор десантних військ М. Н. Зятьєв
Лежить прострілений під містом Герат.
Відставити крики!
Тихо, Стрітенко, не плач!
Ми стали все твоєю спільною долею:
Ті, хто був втягнутий у цей несерйозний матч
І хто пов'язаний став мотузкою білизняною.
Так, йде наше покоління —
Рудиментом у нинішніх світах,
Немов напівжорсткі кріплення
Або радіоли у дворах.