Переклад тексту пісні Сорокалетье - Юрий Визбор

Сорокалетье (оригінал)

Записанным в нестойкие страницы
Каким-то все напутавшим Фаготом.
В тех нотах есть живущие фигуры,
И те, кто попрощались, улетая,
Но в самой середине партитуры
Есть наша с вами песенка простая.
Смотрите, не забудьте позвонить,
В тот час, когда настанет непогода,
Какое б ни случилось время года,
Чтоб этот час нам вместе пережить.
Смотрите, догадайтесь промолчать,
Когда нахлынет небо голубое,
Чтоб эта мысль явилась нам обоим —
Друг друга ненароком повстречать.
В наш век всему простому мало места,
Из старого лишь моден перстень старый.
Я сам поклонник джазовых оркестров,
Но верю в семиструнную гитару.
И верю, что разлука есть потеря,
Что честь должна быть спасена мгновенно.
Я вас люблю.
Я в это тоже верю,
Хоть это, говорят, несовременно.
Смотрите, не забудьте позвонить,
В тот час, когда настанет непогода,
Какое б ни случилось время года,
Чтоб этот час нам вместе пережить.
Смотрите, догадайтесь промолчать,
Когда нахлынет небо голубое,
Чтоб эта мысль явилась нам обоим —
Друг друга ненароком повстречать.
Что было, то забудется едва ли.
Сорокалетье взяв за середину,
Мы постоим на этом перевале
И тихо двинем в новую долину.
Там каждый шаг дороже ровно вдвое,
Там в счет идет что раньше не считалось,
Там нам, моя любимая, с тобою
Еще вторая молодость осталась.

Сорокалетье (переклад)

Записаним у нестійкі сторінки
Якимось все наплутавши Фаготом.
У тих нотах є фігури, що живуть,
І ті, хто попрощалися, відлітаючи,
Але в самій середині партитури
Є наша з вами пісенька проста.
Дивіться, не забудьте зателефонувати,
Тієї години, коли настане негода,
Яка б не трапилася пора року,
Щоб цю годину нам разом пережити.
Дивіться, здогадайтеся промовчати,
Коли нахлине небо блакитне,
Щоб ця думка стала нам обом —
Один одного ненароком зустріти.
В наш вік всьому простому мало місця,
З старого лише модний перстень старий.
Я сам шанувальник джазових оркестрів,
Але вірю в семиструнну гітару.
І вірю, що розлука є втрата,
Що честь має бути врятована миттєво.
Я вас кохаю.
Я це теж вірю,
Хоч це, кажуть, несучасно.
Дивіться, не забудьте зателефонувати,
Тієї години, коли настане негода,
Яка б не трапилася пора року,
Щоб цю годину нам разом пережити.
Дивіться, здогадайтеся промовчати,
Коли нахлине небо блакитне,
Щоб ця думка стала нам обом —
Один одного ненароком зустріти.
Що було, то забудеться навряд чи.
Сорокаліття взявши за середину,
Ми постаємо на цьому перевалі
І тихо рушимо в нову долину.
Там кожен крок дорожчий рівно вдвічі,
Там в рахунок йде що раніше не вважалося,
Там нам, моя кохана, з тобою
Ще друга молодість лишилася.