Переклад тексту пісні Памяти ушедших - Юрий Визбор

Памяти ушедших (оригінал)

Как хочется прожить еще сто лет,
Ну пусть не сто — хотя бы половину,
И вдоволь наваляться на траве,
Любить и быть немножечко любимым.
И знать, что среди шумных площадей
И тысяч улиц, залитых огнями,
Есть Родина, есть несколько людей,
Которых называем мы друзьями.
Лучшие ребята из ребят
Раньше всех уходят — это странно,
Что ж, не будем плакать непрестанно,
Мертвые нам это не простят.
Мы видали в жизни их не раз —
И святых, и грешных, и усталых, —
Будем же их помнить неустанно,
Как они бы помнили про нас!
Мы шумно расстаемся у машин,
У самолетов и кабриолетов,
Загнав пинками в самый край души
Предчувствия и всякие приметы.
Но тайна мироздания лежит
На телеграмме тяжело и чисто,
Ведь слово «смерть», равно как слово «жизнь»,
Не производит множественных чисел.
Лучшие ребята из ребят
Раньше всех уходят — это странно,
Что ж, не будем плакать непрестанно,
Мертвые нам это не простят.
Мы видали в жизни их не раз —
И святых, и грешных, и усталых, —
Будем же их помнить неустанно,
Как они бы помнили про нас!
Когда от потрясения и тьмы
Очнешься, чтоб утрату подытожить,
То кажется, что жизнь ты взял взаймы
У тех, кому немножечко ты должен.
Но лишь герой скрывается во мгле,
Должны герои новые явиться,
Иначе равновесье на земле
Не сможет никогда восстановиться.
Лучшие ребята из ребят
Раньше всех уходят — это странно,
Что ж, не будем плакать непрестанно,
Мертвые нам это не простят.
Мы видали в жизни их не раз —
И святых, и грешных, и усталых, —
Будем же их помнить неустанно,
Как они бы помнили про нас!

(переклад)

Як хочеться прожити ще сто років,
Ну хай не сто — хоча би половину,
І|досить навалятися на|траві,
Любити і бути трошки коханим.
І знати, що серед галасливих площ
І тисяч вулиць, залитих вогнями,
Є Батьківщина, є кілька людей,
Яких називаємо ми друзями.
Найкращі хлопці з хлопців
Раніше за всіх йдуть — це дивно,
Що ж, не будемо плакати невпинно,
Мертві нам це не пробачать.
Ми бачили в життя їх не раз —
І святих, і грішних, і втомлених, —
Будемо їх пам'ятати невпинно,
Як би вони пам'ятали про нас!
Ми шумно розлучаємося у машин,
У літаків і кабріолетів,
Загнавши стусанами в край краю душі
Передчуття і всякі прикмети.
Але таємниця світобудови лежить
На телеграмі важко і чисто,
Адже слово «смерть», як слово «життя»,
Не виробляє численних чисел.
Найкращі хлопці з хлопців
Раніше за всіх йдуть — це дивно,
Що ж, не будемо плакати невпинно,
Мертві нам це не пробачать.
Ми бачили в життя їх не раз —
І святих, і грішних, і втомлених, —
Будемо їх пам'ятати невпинно,
Як би вони пам'ятали про нас!
Коли від потрясіння і тьми
Очнешся, щоб втрату підсумувати,
Те здається, що життя ти взяв у борг
У тих, кому трошки ти повинен.
Але тільки герой ховається в темряві,
Повинні герої нові з'явитися,
Інакше рівновага на землі
Не зможе ніколи відновитися.
Найкращі хлопці з хлопців
Раніше за всіх йдуть — це дивно,
Що ж, не будемо плакати невпинно,
Мертві нам це не пробачать.
Ми бачили в життя їх не раз —
І святих, і грішних, і втомлених, —
Будемо їх пам'ятати невпинно,
Як би вони пам'ятали про нас!