Переклад тексту пісні Вещий Олег - Владимир Высоцкий

Вещий Олег (оригінал)

Как ныне сбирается вещий Олег
Щита прибивать на ворота
Как вдруг подбегает к нему человек
И ну шепелявить чего — то Эх, князь, говорит, ни с того ни с сего
Ведь примешь ты смерть от коня своего.
Но только собрался идти он на «вы»
Отмщать неразумным хазарам
Как вдруг прибегают седые волхвы
К тому же разя перегаром.
И говорят ни с того ни с сего:
Что примет он смерть от коня своего.
Да кто ж вы такие, откуда взялись?!
Дружина взялась за нагайки
Напился, старик — так иди, похмелись,
И неча рассказывать байки.
И говорят ни с того, ни с сего:
Что примет он смерть от коня своего.
Ну в общем они не сносили голов:
Шутить не могите с князьями!
И долго дружина топтала волхвов
Своими гнедыми конями.
Иш, говорят, ни с того ни с сего,
Что примет он смерть от коня своего.
А вещий Олег свою линию гнул,
Да так, что никто и не пикнул!
Он только однажды волхвов помянул,
И то, саркастически хмыкнул.
Ну надо ж болтать ни с того ни с сего,
Что примет он смерть от коня своего.
А вот он, мой конь: на века опочил!
Один только череп остался
Олег преспокойно стопу возложил
И тут же, на месте, скончался.
Злая гадюка кусила его,
И принял он смерть от коня своего.
Каждый волхвов покарать норовит,
А нет бы послушаться, правда!
Олег бы послушал — ещё один щит
Прибил бы к вратам цареграда.
Они ведь сказали с того и с сего,
Что примет он смерть от коня своего.

(переклад)

Як нині збирається речей Олег
Щита прибивати на ворота
Як раптом підбігає до нього людина
І ну шепелявити чогось—то Ех, князю, каже, ні с того ні сього
Адже приймеш ти смерть від коня свого.
Але тільки зібрався йти він на «ви»
Помститися нерозумним хазарам
Як раптом вдаються сиві волхви
До того ж рази перегаром.
І говорять ні с того ні сього:
Що прийме він смерть від свого коня.
Так хто ж ви такі, звідки взялися?!
Дружина взялася за нагайки
Напився, старий — так іди, похмелись,
І нема розповідати байки.
І говорять ні с того, ні сього:
Що прийме він смерть від свого коня.
Ну в загальному вони не зносили голів:
Жартувати не можете з князями!
І довго дружина топтала волхвів
Своїми гнідими кіньми.
Бач, кажуть, ні с того ні сього,
Що прийме він смерть від свого коня.
А речовий Олег свою лінію гнув,
Так, так, що ніхто і не пікнув!
Він тільки одного разу волхвів пом'янув,
І то, саркастично хмикнув.
Ну треба ж балакати ні|того ні|сього,
Що прийме він смерть від свого коня.
А ось він, мій кінь: на віку спочив!
Один тільки череп залишився
Олег спокійнісінько стопу поклав
І тут ж, на місці, помер.
Зла гадюка кусила його,
І прийняв він смерть від коня свого.
Кожен волхвів покарати норовить,
А немає послухатися, правда!
Олег би послухав ще один щит
Прибив би до брами цареграда.
Вони ж сказали з того і сього,
Що прийме він смерть від свого коня.