| Відбувся незрозумілий катаклізм:
|
| Я йшов додому тихою вулицею своєю—
|
| Дивись, мені назустріч нагло прет капіталізм,
|
| Звірячий лик свій прихований під маскою Жигулів!
|
| Я по підземним переходам не піду:
|
| Вереск гальм мені — як романс про три карбованці,—
|
| За то ль я гинув і мерз у сімнадцятому році,
|
| Щоб приватний власник глумився в Жигулях!
|
| Він мені не друг і не родич,
|
| Він мені — заклятий ворог, —
|
| Окулястий приватний власник
|
| У зелених, сірих, білих Жигулях!
|
| Але нічого, я до старої тактики прийшов:
|
| Пішов у підпілля — нехай лають за прогул!
|
| Сьогодні вночі я три шини пропорол, —
|
| Так полегшало — без снодійного заснув!
|
| Двері проломити — купив відбійний молоток,
|
| Електродриль,— спробуй дах пропили!
|
| Не дам ганьбити наше совейське містечко,
|
| Де пиво варять золоте Жигулі!
|
| Він мені не друг і не родич,
|
| Він мені — заклятий ворог, —
|
| Окулястий приватний власник
|
| У зелених, сірих, білих Жигулях!
|
| Мені за гріхи мої не буде нічого:
|
| Я в психлікарні всі права завоював.
|
| І я б х до стінки ставив через одного
|
| І направляв на них навантажений самоскид!
|
| Але незабаром я машину зроблю свою
|
| Усі частини є, — а від володіння зволь:
|
| Відполірую — і з розгону розіб'ю
|
| Її під вікнами готелю Метрополь.
|
| Ні, щось екнуло — адже частини свої! |
| -
|
| Недосипав, недоїдав, пив тільки чай.
|
| Все, — їжу, їду реєструвати в ДАІ!..
|
| Ах, чорт! |
| — москвич мене забризкав, негіднику!
|
| Він мені не друг і не родич,
|
| Він мені — заклятий ворог, —
|
| Окулястий приватний власник
|
| У зелених, сірих, білих москвичах! |