Переклад тексту пісні Про любовь в каменном веке - Владимир Высоцкий

Про любовь в каменном веке (оригінал)

А ну отдай мой каменный топор!
И шкур моих набедренных не тронь!
Молчи, не вижу я тебя в упор, —
Сиди вон и поддерживай огонь!
Выгадывать не смей на мелочах,
Не опошляй семейный наш уклад!
Не убрана пещера и очаг, —
Разбаловалась ты в матриархат!
Придержи свое мнение:
Я — глава, и мужчина — я!
Соблюдай отношения
Первобытнообщинныя.
Там мамонта убьют — поднимут вой,
Начнут добычу поровну делить…
Я не могу весь век сидеть с тобой —
Мне надо хоть кого-нибудь убить!
Старейшины сейчас придут ко мне, —
Смотри еще — не выйди голой к ним!
Век каменный — и не достать камней, —
Мне стыдно перед племенем моим!
Пять бы жен мне — наверное,
Разобрался бы с вами я!
Но дела мои — скверные,
Потому — моногамия.
А все — твоя проклятая родня!
Мой дядя, что достался кабану,
Когда был жив, предупреждал меня:
Нельзя из людоедов брать жену!
Не ссорь меня с общиной — это ложь,
Что будто к тебе кто-то пристает, —
Не клевещи на нашу молодежь,
Она — надежда наша и оплот!
Ну что глядишь — тебя пока не бьют, —
Отдай топор — добром тебя прошу!
А шкуры — где?
Ведь люди засмеют!..
До трех считаю, после — укушу!

Про любовь в каменном веке (переклад)

А ну віддай мою кам'яну сокиру!
І шкур моїх настегнових не тронь!
Мовчи, не бачу я тебе впритул,—
Сиди геть і підтримуй вогонь!
Вигадувати не смій на дрібницях,
Не пошляй сімейний наш уклад!
Не прибрана печера і вогнище,—
Розбалувалася ти в Матріархат!
Притримай свою думку:
Я — голова, і чоловік — я!
Дотримуйся відносин
Первобутньообщинні.
Там мамонта вб'ють— піднімуть виття,
Почнуть видобуток порівну ділити.
Я не можу весь вік сидіти з тобою —
Мені треба хоч когось убити!
Старійшини зараз прийдуть до мене,—
Дивись ще — не вийди голою до них!
Вік кам'яний—і не дістати каміння, —
Мені соромно перед моїм племенем!
П'ять би дружин мені — напевно,
Розібрався би з вами я!
Але справи мої — погані,
Тому - моногамія.
А все — твоя проклята рідня!
Мій дядько, що дістався кабану,
Коли був живий, попереджав мене:
Не можна з людожерів брати дружину!
Не сварь мене з громадою — це брехня,
Що ніби до тебе хтось пристає,—
Не наклепи на нашу молодь,
Вона — надія наша і оплот!
Ну що дивишся — тебе поки не б'ють, —
Віддай сокиру — добром тебе прошу!
А шкури — де?
Адже люди засміють!
До трьох вважаю, після — укушу!