Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Погоня , виконавця - Владимир Высоцкий. Пісня з альбому Высоцкий в Париже, у жанрі Русская авторская песняПогоня(оригінал) |
| Во хмелю слегка, |
| Лесом правил я. |
| Не устал пока, — |
| Пел за здравие. |
| А умел я петь |
| Песни вздорные: |
| «Как любил я вас, |
| Очи черные…» |
| То плелись, то неслись, то трусили рысцой. |
| И болотную слизь конь швырял мне в лицо. |
| Только я проглочу вместе с грязью слюну, |
| Штоф у горла скручу — и опять затяну: |
| «Очи черные! |
| Как любил я вас…» |
| Но — прикончил я То, что впрок припас. |
| Головой тряхнул, |
| Чтоб слетела блажь, |
| И вокруг взглянул — |
| И присвистнул аж: |
| Лес стеной впереди — не пускает стена, — |
| Кони прядут ушами, назад подают. |
| Где просвет, где прогал — не видать ни рожна! |
| Колют иглы меня, до костей достают. |
| Коренной ты мой, |
| Выручай же, брат! |
| Ты куда, родной, — |
| Почему назад?! |
| Дождь — как яд с ветвей — |
| Недобром пропах. |
| Пристяжной моей |
| Волк нырнул под пах. |
| Вот же пьяный дурак, вот же налил глаза! |
| Ведь погибель пришла, а бежать — не суметь, — |
| Из колоды моей утащили туза, |
| Да такого туза, без которого — смерть! |
| Я ору волкам: |
| «Побери вас прах…" — |
| А коней пока |
| Подгоняет страх. |
| Шевелю кнутом — |
| Бью крученые |
| И ору притом: |
| «Очи черные!..» |
| Храп, да топот, да лязг, да лихой перепляс — |
| Бубенцы плясовую играют с дуги. |
| Ах вы кони мои, погублю же я вас, — |
| Выносите, друзья, выносите, враги! |
| …От погони той |
| Даже хмель иссяк. |
| Мы на кряж крутой — |
| На одних осях, |
| В хлопьях пены мы — |
| Струи в кряж лились, — |
| Отдышались, отхрипели |
| Да откашлялись. |
| Я лошадкам забитым, что не подвели, |
| Поклонился в копыта, до самой земли, |
| Сбросил с воза манатки, повел в поводу… |
| Спаси бог вас, лошадки, что целым иду! |
| (переклад) |
| В хмелю злегка, |
| Лісом правив я. |
| Не втомився поки, — |
| Співав за здоров'я. |
| А умів я співати |
| Пісні безглузді: |
| «Як любив я вас, |
| Очі чорні…" |
| То плелися, то неслися, то трусили підтюпцем. |
| І болотний слиз кінь жбурляв мені в обличчя. |
| Тільки я проковтну разом з брудом слину, |
| Штоф у горла скручу — і знову затягну: |
| "Очі чорні! |
| Як любив я вас...» |
| Але — прикінчив я Те, що запас запас. |
| Головою струснув, |
| Щоб злетіла блаженство, |
| І вокруг глянув — |
| І свиснув аж: |
| Ліс стіною попереду - не пускає стіна, - |
| Коні прядуть вухами, тому подають. |
| Де просвіт, де прогал—не бачити нірожна! |
| Колють голки мене, до кісток дістають. |
| Корінний ти мій, |
| Виручай, брате! |
| Ти куди, рідний,— |
| Чому назад? |
| Дощ - як отрута з гілок - |
| Недобрий пропах. |
| Пристяжний моєї |
| Вовк пірнув під пах. |
| Ось п'яний дурень, ось же налив очі! |
| Адже смерть прийшла, а бігти — не змогти, — |
| З колоди моєї потягли туза, |
| Так такого тузу, без якого смерть! |
| Я кричу вовкам: |
| «Побери вас порох…» |
| А коней поки |
| Підганяє страх. |
| Воруші батогом — |
| Б'ю кручені |
| І ору до того ж: |
| "Очі чорні!.." |
| Хропіння, так топот, так лязок, так лихий перетанок — |
| Бубонці танцюють з дуги. |
| Ах ви коні мої, загублю ж я вас, — |
| Виносьте, друзі, виносьте, вороги! |
| …Від погоні тієї |
| Навіть хміль вичерпався. |
| Ми на кряж крутий — |
| На одних осях, |
| У пластівцях піни ми |
| Струмені в кряж лилися, — |
| Відпочивали, відхрипіли |
| Так відкашлялися. |
| Я конякам забитим, що не підвели, |
| Вклонився в копита, до най землі, |
| Скинув з воза манатки, повів у приводі… |
| Врятуй бог вас, конячки, що цілим іду! |