Переклад тексту пісні Побег на рывок (Вадиму Туманову) - Владимир Высоцкий

Побег на рывок (Вадиму Туманову) (оригінал)

Был побег на рывок — наглый, глупый, дневной, —
Вологодского — с ног и — вперед головой.
И запрыгали двое, в такт сопя на бегу,
На виду у конвоя да по пояс в снегу.
Положен строй в порядке образцовом,
И взвыла «Дружба» — старая пила,
И осенили знаменьем свинцовым
С очухавшихся вышек три ствола.
Все лежали плашмя, в снег уткнули носы,
А за нами двумя — бесноватые псы.
Девять граммов горячие, как вам тесно в стволах!
Мы на мушках корячились, словно как на колах.
Нам — добежать до берега, до цели, —
Но свыше — с вышек — все предрешено:
Там у стрелков мы дергались в прицеле —
Умора просто, до чего смешно.
Вот бы мне посмотреть, с кем отправился в путь,
С кем рискнул помереть, с кем затеял рискнуть!
Где-то виделись будто, чуть очухался я,
Прохрипел: «Как зовут-то?
И — какая статья?»
Но поздно: зачеркнули его пули —
Крестом — в затылок, пояс, два плеча, —
А я бежал и думал: добегу ли?-
И даже не заметил сгоряча.
Я — к нему, чудаку: Почему, мол, отстал?
Ну, а он — на боку и мозги распластал.
Пробрало!
— телогрейка аж просохла на мне:
Лихо бьет трехлинейка — прямо, как на войне!
Как за грудки, держался я за камни:
Когда собаки близко — не беги!
Псы покропили землю языками —
И разбрелись, слизав его мозги.
Приподнялся и я, белый свет стервеня, —
И гляжу — кумовья поджидают меня.
Пнули труп: «Сдох, скотина!
Нету проку с него:
За поимку полтина, а за смерть — ничего».
И мы прошли гуськом перед бригадой,
Потом — за вахту, отряхнувши снег:
Они обратно в зону — за наградой,
А я — за новым сроком за побег.
Я сначала грубил, а потом перестал.
Целый взвод меня бил — аж два раза устал.
Зря пугают тем светом, оба света с дубьем:
Врежут там — я на этом, врежут здесь — я на том.
Я гордость под исподнее упрятал —
Видал, как пятки лижут гордецы, —
Пошел лизать я раны в лизолятор, —
Не зализал — и вот они, рубцы.
Надо б нам — вдоль реки, он был тоже не слаб,
Чтобы им — не с руки, а собакам — не с лап!..
Вот и сказке конец.
Зверь бежал на ловца,
Снес — как срезал — ловец беглецу пол-лица.
…Все взято в трубы, перекрыты краны, —
Ночами только воют и скулят,
Что надо?
Надо сыпать соль на раны:
Чтоб лучше помнить — пусть они болят!
Чтоб лучше помнить — пусть они болят!
Чтоб лучше помнить — пусть они болят!

Побег на рывок (Вадиму Туманову) (переклад)

Була втеча на ривок — нахабний, дурний, денний, —
Вологодського — з ніг і вперед головою.
І застрибали двоє, в такт сопучи на бігу,
На виду у конвою та по пояс у снігу.
Покладено лад у порядку зразковому,
І завила «Дружба» — стара пила,
І осінили прапором свинцевим
З очуханих вишок три стволи.
Усі лежали плазом, у сніг уткнули носи,
А за нами двома — біснуваті пси.
Дев'ять грамів гарячі, як вам тісно в стовбурах!
Ми на мушках корчилися, наче як на колах.
Нам — добігти до берега, до мети, —
Але поверх — з вишок — все вирішено наперед:
Там у стрільців ми смикалися в прицілі —
Умору просто, до чого смішно.
Ось мені подивитися, з ким відправився в шлях,
З ким ризикнув померти, з ким затіяв ризикнути!
Десь бачилися ніби, трохи очухався я,
Прохрипів: «Як звуть?
І — яка стаття?»
Але пізно: закреслили його кулі —
Хрестом — у потилицю, пояс, два плечі, —
А я біг і думав: добігу чи?-
І навіть не помітив згоря.
Я — до нього, дивака: Чому, мовляв, відстав?
Ну, а він— на боці і мозки розпластав.
Пробрало!
— телогрійка аж просохла на мені:
Лихо б'є трилінійка — прямо, як на війні!
Як за грудки, тримався я за каміння:
Коли собаки близько — не втечі!
Пси покропили землю язиками
І розбрелися, злизав його мізки.
Піднявся і я, біле світло стервеня, —
І бачу куми чекають мене.
Тружили труп: «Сдох, худоба!
Нема користі з нього:
За затримання полтина, а за смерть — нічого».
І ми прошли гуськом перед бригадою,
Потім — за вахту, обтрусивши сніг:
Вони назад у зону — за нагородою,
А я — за новим терміном за втечу.
Я спочатку грубив, а потім перестав.
Цілий взвод мене бив — аж двічі втомився.
Даремно лякають тим світлом, обидва світла з дуб'ям:
Вріжуть там — я на цьому, вріжуть тут на тому.
Я гордість під спіднє заховав
Бачив, як п'яти лижуть горді,—
Пішов лизати я рани в лізолятор, —
Не залізав і ось вони, рубці.
Треба б нам вздовж річки, він був теж не слабкий,
Щоб їм—не с руки, а собакам — не с лап!..
Ось і казці кінець.
Звір біг на ловця,
Зніс - як зрізав - ловець втікачеві півобличчя.
…Все взято в труби, перекриті крани, —
Ночами тільки виють і скулять,
Що треба?
Треба сипати сіль на рани:
Щоб краще пам'ятати, нехай вони болять!
Щоб краще пам'ятати, нехай вони болять!
Щоб краще пам'ятати, нехай вони болять!