Переклад тексту пісні Песня певца у микрофона - Владимир Высоцкий

Песня певца у микрофона (оригінал)

Я весь в свету, доступен всем глазам, —
Я приступил к привычной процедуре:
Я к микрофону встал как к образам…
Нет-нет, сегодня точно — к амбразуре.
И микрофону я не по нутру —
Да, голос мой любому опостылет, —
Уверен, если где-то я совру —
Он ложь мою безжалостно усилит.
Бьют лучи от рампы мне под ребра,
Светят фонари в лицо недобро,
И слепят с боков прожектора,
И — жара!.. Жара!.. Жара!
Сегодня я особенно хриплю,
Но изменить тональность не рискую, —
Ведь если я душою покривлю —
Он ни за что не выправит кривую.
Он, бестия, потоньше острия —
Слух безотказен, слышит фальшь до йоты, —
Ему плевать, что не в ударе я, —
Но пусть я верно выпеваю ноты!
Бьют лучи от рампы мне под ребра,
Светят фонари в лицо недобро,
И слепят с боков прожектора,
И — жара!.. Жара!.. Жара!
На шее гибкой этот микрофон
Своей змеиной головою вертит:
Лишь только замолчу — ужалит он, —
Я должен петь — до одури, до смерти.
Не шевелись, не двигайся, не смей!
Я видел жало — ты змея, я знаю!
И я — как будто заклинатель змей:
Я не пою — я кобру заклинаю!
Бьют лучи от рампы мне под ребра,
Светят фонари в лицо недобро,
И слепят с боков прожектора,
И — жара!.. Жара!.. Жара!
Прожорлив он, и с жадностью птенца
Он изо рта выхватывает звуки,
Он в лоб мне влепит девять грамм свинца, —
Рук не поднять — гитара вяжет руки!
Опять не будет этому конца!
Что есть мой микрофон — кто мне ответит?
Теперь он — как лампада у лица,
Но я не свят, и микрофон не светит.
Бьют лучи от рампы мне под ребра,
Светят фонари в лицо недобро,
И слепят с боков прожектора,
И — жара!.. Жара!
Мелодии мои попроще гамм,
Но лишь сбиваюсь с искреннего тона —
Мне сразу больно хлещет по щекам
Недвижимая тень от микрофона.
Я освещен, доступен всем глазам,
Чего мне ждать, затишья или бури?
Я к микрофону встал как к образам…
Нет-нет, сегодня точно — к амбразуре.
Бьют лучи от рампы мне под ребра,
Светят фонари в лицо недобро,
И слепят с боков прожектора,
И — жара!.. Жара!

(переклад)

Я весь у світу, доступний усім очам, —
Я приступив до звичної процедури:
Я до мікрофону встав як до образів…
Ні-ні, сьогодні точно — до амбразури.
І мікрофону я не по нутру —
Так, голос мій будь-якому опостилет, —
Упевнений, якщо десь я збрешу —
Він брехню мою безжально посилить.
Б'ють промені від рампи мені під ребра,
Світлять ліхтарі в обличчя недобре,
І сліплять з боків прожектора,
І — спека!.. Спека!.. Спека!
Сьогодні я особливо хриплю,
Але змінити тональність не ризику, —
Адже якщо я душою покривлю —
Він ні за що не виправить криву.
Він, бестія, тонший за вістря
Чутка безвідмовна, чує фальш до йоти, —
Йому начхати, що не в удару я, —
Але нехай я вірно виспівую ноти!
Б'ють промені від рампи мені під ребра,
Світлять ліхтарі в обличчя недобре,
І сліплять з боків прожектора,
І — спека!.. Спека!.. Спека!
На гнучкішому цей мікрофон
Своєю зміїною головою крутить:
Тільки-но замовчу,— вжалить він,—
Я повинен співати — до дурниці, до смерті.
Не ворушись, не рухайся, не смій!
Я бачив жало — ти змія, я знаю!
І я — ніби заклинач змій:
Я не спою — я кобру заклинаю!
Б'ють промені від рампи мені під ребра,
Світлять ліхтарі в обличчя недобре,
І сліплять з боків прожектора,
І — спека!.. Спека!.. Спека!
Ненажерливий він, і жадібністю пташеня
Він із рота вихоплює звуки,
Він в лоб мені вліпить дев'ять грам свинцю, —
Рук не підняти — гітара в'яже руки!
Знову не буде цього кінця!
Що є мій мікрофон - хто мені відповість?
Тепер він — як лампада у особи,
Але я не святий, і мікрофон не світить.
Б'ють промені від рампи мені під ребра,
Світлять ліхтарі в обличчя недобре,
І сліплять з боків прожектора,
І — спека!.. Спека!
Мелодії мої простіші за гам,
Але лише збиваюся зі щирого тону —
Мені одразу боляче хльосе по щоках
Нерухома тінь від мікрофона.
Я освітлений, доступний усім очам,
Чого мені чекати, затишшя чи бурі?
Я до мікрофону встав як до образів…
Ні-ні, сьогодні точно — до амбразури.
Б'ють промені від рампи мені під ребра,
Світлять ліхтарі в обличчя недобре,
І сліплять з боків прожектора,
І — спека!.. Спека!