Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Песня о судьбе, виконавця - Владимир Высоцкий. Пісня з альбому Новый звук, у жанрі Русская авторская песняПесня о судьбе(оригінал) |
| Куда ни втисну душу я, куда себя ни дену, |
| За мною пес — Судьба моя, беспомощна, больна, — |
| Я гнал ее каменьями, но жмется пес к колену — |
| Глядит, глаза безумные, и с языка — слюна. |
| Морока мне с нею — |
| Я оком грустнею, |
| Я ликом тускнею |
| И чревом урчу, |
| Нутром коченею, |
| А горлом немею, — |
| И жить не умею, |
| И петь не хочу! |
| Неужто старею? |
| Пойти к палачу?.. |
| Пусть вздернет скорее, |
| А я заплачу. |
| Я зарекался столько раз, что на Судьбу я плюну, |
| Но жаль ее, голодную, — ласкается, дрожит, — |
| Я стал тогда из жалости подкармливать Фортуну — |
| Она, когда насытится, всегда подолгу спит. |
| Тогда я гуляю, |
| Петляю, вихляю, |
| И ваньку валяю |
| И небо копчу. |
| Но пса охраняю, |
| Сам вою, сам лаю — |
| Когда пожелаю, |
| О чем захочу. |
| Когда постарею, |
| Пойду к палачу, — |
| Пусть вздернет скорее, |
| А я заплачу. |
| Бывают дни, когда я голову в такое пекло всуну, |
| Что и Судьба попятится, испуганна, бледна, — |
| Я как-то влил стакан вина для храбрости в Фортуну — |
| С тех пор ни дня без стакана, еще ворчит она: |
| Закуски — ни корки! |
| Мол, я бы в Нью-Йорке |
| Ходила бы в норке, |
| Носила б парчу!.. |
| Я ноги — в опорки, |
| Судьбу — на закорки, — |
| И в гору и с горки |
| Пьянчугу влачу. |
| Я не постарею — |
| Пойду к палачу, — |
| Пусть вздернет на рею, |
| А я заплачу. |
| Однажды пере-перелил Судьбе я ненароком — |
| Пошла, родимая, вразнос и изменила лик, — |
| Хамила, безобразила и обернулась Роком, — |
| И, сзади прыгнув на меня, схватила за кадык. |
| Мне тяжко под нею, |
| Уже я бледнею, |
| Уже сатанею, |
| Кричу на бегу: |
| «Не надо за шею! |
| Не надо за шею! |
| Не надо за шею, — |
| Я петь не смогу!» |
| Судьбу, коль сумею, |
| Снесу к палачу — |
| Пусть вздернет на рею, |
| А я заплачу! |
| (переклад) |
| Куди ні втисну душу я, куди себе ні дену, |
| За мною пес — Доля моя, безпорадна, хвора, — |
| Я гнав її камінням, але жметься пес до коліна — |
| Дивиться, очі шалені, і з мови – слина. |
| Морока мені з нею — |
| Я очі сумую, |
| Я обличчям тьмянею |
| І черевом бурчу, |
| Нутром коченею, |
| А горлом німею, — |
| І жити не вмію, |
| І заспівати не хочу! |
| Невже старію? |
| Піти до кату?.. |
| Нехай підійметься швидше, |
| А я заплачу. |
| Я зарікався стільки разів, що на Долю я плюну, |
| Але шкода її, голодну, — пеститься, тремтить, — |
| Я став тоді з жалю підгодовувати Фортуну |
| Вона, коли насититься, завжди довго спить. |
| Тоді я гуляю, |
| Петляю, вихляю, |
| І ванку валяю |
| І небо копчу. |
| Але пса охороняю, |
| Сам вою, сам гавкаю— |
| Коли забажаю, |
| Про що захочу. |
| Коли постарію, |
| Піду до ката, — |
| Нехай підійметься швидше, |
| А я заплачу. |
| Бувають дні, коли я голову в такий пекло всуну, |
| Що і Доля позадкує, перелякана, бліда, — |
| Я якось влив склянку вина для хоробрості у Фортуну — |
| З того часу ні дня без склянки, ще бурчить вона: |
| Закуски - ні - кірки! |
| Мовляв, я би у Нью-Йорку |
| Ходила би в норці, |
| Носила б парчу!.. |
| Я ноги — в опорки, |
| Долю — на закорки, — |
| І в гору і з гірки |
| П'янчуга тягну. |
| Я не постарію — |
| Піду до ката, — |
| Нехай підійметься на рею, |
| А я заплачу. |
| Якось пере- перелив Долі я ненароком — |
| Пішла, рідна, врознос і змінила обличчя, — |
| Хаміла, потворила і обернулася Роком,— |
| І, ззаду стрибнувши на мене, схопила за Кадик. |
| Мені тяжко під нею, |
| Вже я блідну, |
| Вже сатанею, |
| Кричу на бігу: |
| «Не треба за шією! |
| Не треба за шією! |
| Не треба за шією,— |
| Я заспівати не зможу!» |
| Долю, якщо зумію, |
| Знесу до кату — |
| Нехай підійметься на рею, |
| А я заплачу! |