Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Памятник, виконавця - Владимир Высоцкий. Мова пісні: Російська мова
Памятник(оригінал) |
| Я при жизни был рослым и стройным, |
| Не боялся ни слова, ни пули |
| И в привычные рамки не лез, — |
| Но с тех пор, как считаюсь покойным, |
| Охромили меня и согнули, |
| К пьедесталу прибив «Ахиллес». |
| Не стряхнуть мне гранитного мяса |
| И не вытащить из постамента |
| Ахиллесову эту пяту, |
| И железные ребра каркаса |
| Мертво схвачены слоем цемента, — |
| Только судороги по хребту. |
| Я хвалился косою саженью — |
| Нате смерьте! |
| - |
| Я не знал, что подвергнусь суженью |
| После смерти, — |
| Но в обычные рамки я всажен — |
| На спор вбили, |
| А косую неровную сажень — |
| Распрямили. |
| И с меня, когда взял я да умер, |
| Живо маску посмертную сняли |
| Расторопные члены семьи, — |
| И не знаю, кто их надоумил, — |
| Только с гипса вчистую стесали |
| Азиатские скулы мои. |
| Мне такое не мнилось, не снилось, |
| И считал я, что мне не грозило |
| Оказаться всех мертвых мертвей, — |
| Но поверхность на слепке лоснилась, |
| И могильною скукой сквозило |
| Из беззубой улыбки моей. |
| Я при жизни не клал тем, кто хищный, |
| В пасти палец, |
| Подходившие с меркой привычной — |
| Опасались, — |
| Но по снятии маски посмертной — |
| Тут же в ванной — |
| Гробовщик подошел ко мне с меркой |
| Деревянной… |
| А потом, по прошествии года, — |
| Как венец моего исправленья — |
| Крепко сбитый литой монумент |
| При огромном скопленье народа |
| Открывали под бодрое пенье, — |
| Под мое — с намагниченных лент. |
| Тишина надо мной раскололась — |
| Из динамиков хлынули звуки, |
| С крыш ударил направленный свет, — |
| Мой отчаяньем сорванный голос |
| Современные средства науки |
| Превратили в приятный фальцет. |
| Я немел, в покрывало упрятан, — |
| Все там будем! |
| - |
| Я орал в то же время кастратом |
| В уши людям. |
| Саван сдернули — как я обужен, — |
| Нате смерьте! |
| - |
| Неужели такой я вам нужен |
| После смерти?! |
| Командора шаги злы и гулки. |
| Я решил: как во времени оном — |
| Не пройтись ли, по плитам звеня? |
| - |
| И шарахнулись толпы в проулки, |
| Когда вырвал я ногу со стоном |
| И осыпались камни с меня. |
| Накренился я — гол, безобразен, — |
| Но и падая — вылез из кожи, |
| Дотянулся железной клюкой, — |
| И, когда уже грохнулся наземь, |
| Из разодранных рупоров все же |
| Прохрипел я похоже: «Живой!» |
| И паденье меня и согнуло, |
| И сломало, |
| Но торчат мои острые скулы |
| Из металла! |
| Не сумел я, как было угодно — |
| Шито-крыто. |
| Я, напротив, — ушел всенародно |
| Из гранита. |
| (переклад) |
| Я за життя був високим і струнким, |
| Не боявся ні слова, ні кулі |
| І в звичні рамки не лез, — |
| Але з тих пір, як вважаюся покійним, |
| Охромили мене і зігнули, |
| До п'єдесталу прибивши «Ахіллес». |
| Не струсити мені гранітного м'яса |
| І не витягнути з постаменту |
| Ахіллесову цю п'яту, |
| І залізні ребра каркасу |
| Мертво схоплені шаром цементу, — |
| Тільки судоми по хребту. |
| Я хвалився косою сажнем — |
| Нате смерьте! |
| - |
| Я не знав, що зазнаю звуження |
| Після смерті, - |
| Але в звичайні рамки я всаджений — |
| На суперечку вбили, |
| А косу нерівну сажень — |
| Розпрямили. |
| І з мені, коли взяв я так помер, |
| Жива маску посмертну зняли |
| Спритні члени сім'ї, — |
| І не знаю, хто їх надивив, — |
| Тільки з гіпсу начисто стесали |
| Азіатські вилиці мої. |
| Мені таке не думалося, не снилося, |
| І вважав я, що мені не грозило |
| Виявитися всіх мертвих мертв, — |
| Але поверхня на зліпці лисніла, |
| І могильною нудьгою прозирало |
| З беззубої посмішки моєї. |
| Я за життя не клав тим, хто хижий, |
| Впасти палець, |
| Ті, хто підходив із міркою звичною — |
| Побоювалися, — |
| Але по зняття маски посмертної — |
| Тут ж у ванної — |
| Трунар підійшов до мене з міркою |
| Дерев'яний... |
| А потім, після року, — |
| Як вінець мого виправлення |
| Міцно збитий литий монумент |
| При величезному скупченні народу |
| Відкривали під бадьорий спів, — |
| Під моє — з намагнічених стрічок. |
| Тиша наді мною розкололася — |
| З динаміків линули звуки, |
| З дахів вдарило спрямоване світло, — |
| Мій відчаєм зірваний голос |
| Сучасні засоби науки |
| Перетворили на приємний фальцет. |
| Я німів, у покривало захований, — |
| Усі там будемо! |
| - |
| Я кричав у то ж час кастратом |
| Вуха людям. |
| Саван зірвали — як я обужений, — |
| Нате смерьте! |
| - |
| Невже такий я вам потрібний |
| Після смерті?! |
| Командора кроки злі та гулки. |
| Я вирішив: як у часі віном |
| Чи не пройтися, чи по плитах ланки? |
| - |
| І шарахнулися натовпи в провулки, |
| Коли вирвав я ногу зі станом |
| І осипалося каміння з мене. |
| Нахилився я — гол, потворний, — |
| Але і падаючи — виліз зі шкіри, |
| Дотягнувся залізною клюкою, — |
| І, коли вже впав на землю, |
| З роздертих рупорів все ж |
| Прохрипів я схоже: «Живий!» |
| І падіння мене і зігнуло, |
| І зламало, |
| Але стирчать мої гострі вилиці |
| З металу! |
| Не зумів я, як завгодно |
| Шито-крите. |
| Я, навпаки, пішов всенародно |
| Із граніту. |