Переклад тексту пісні От скучных шабашей - Владимир Высоцкий

От скучных шабашей (оригінал)

От скучных шабашей
Смертельно уставши,
Две ведьмы идут и беседу ведут:
«Да что-то, брат-ведьма,
Пойти посмотреть бы
Как в городе нашем живут.
Как все изменилось!
Уже развалилось
Подножие Лысой горы.
И молодцы вроде
Давно не заходят
Остались одни упыри».
Спросил y них леший:
— Вы камо грядеши?
— Намылились в горoд, y нас ведь тоска.
— Ax, гнусные бабы да взяли хотя бы
C собою меня, старика.
Ругая друг дружку,
Зашли на опушку.
Навстречу попался им враг вурдалак.
Он скверно ругался,
Он к ним увязался,
Кричал, будто знаeт, что как.
Те к лешему: «Как он?
Возьмем вурдалака?
Ho кровь не сосать, и прилично веcти…»
Тот малость покрякал,
Клыки свои спрятал
Красавчиком стал, хоть крести.
Освоились быстро,
Под видом туристов
Поeли, попили в кафе «Гранд-отель».
Ho леший поганил
Своими ногами,
И их попросили оттель.
Пока леший брился,
Упырь испарился,
И леший доверчивость проклял свою.
И ведьмы пошлялись
И тоже смотались,
Освоившись в этом раю.
И наверняка ведь
Престили бега ведьм.
Ведь много орут и азарт на бегах.
И там проиграли —
Ни много не мало —
Три тысячи в новых деньгах.
Намокший, поблекший,
Насупился леший,
Ho вспомнил, что здесь его друг домовой.
Он начал стучаться:
— Где друг, домочадцы?
-
A те отвечают: — Запой.
-
Пока ведьмы выли
И все проcaдили,
Пока леший пил, набирался в кафе,
Найдя себе вдовушку,
Выпив ей кровушку,
Спал вурдалак на софе.

От скучных шабашей (переклад)

Від нудних шабашів
Смертельно втомившись,
Дві відьми йдуть і бесіду ведуть:
«Так, щось, брат-відьмо,
Піти подивитися би
Як у місті нашому живуть.
Як усе змінилося!
Вже розвалилося
Підніжжя Лисої гори.
І молодці начебто
Давно не заходять
Залишилися одні упирі».
Запитав у них них дідька:
— Ви камо прийдеш?
— Намилилися в місто, у нас адже туга.
— Ax, мерзенні баби так взяли хоч би
З собою мене, старого.
Лаючи один одного,
Зайшли на опушку.
Назустріч попався ним ворог вовкулак.
Він погано лаявся,
Він до ним ув'язався,
Кричав, ніби знає, що як.
Ті до шахрая: «Як він?
Візьмемо вовкулака?
Але кров не смоктати, і пристойно вести…»
Той трохи покрекав,
Ікла свої сховав
Красенем став, хоч хрести.
Освоїлися швидко,
Під виглядом туристів
Поїли, попили в кафе «Гранд-готель».
Але лісовець поганив
Своїми ногами,
І их попросили готель.
Поки дідько голився,
Упир випарувався,
Ілісовий довірливість прокляв свою.
І відьми пошлялись
І теж змоталися,
Освоївшись у цьому раю.
І, напевно, адже
Перестали бігти відьом.
Адже багато кричать і азарт на бігах.
І там програли —
Ніщо не мало —
Три тисячі в нових грошах.
Намоклий, збляклий,
Насупився лісовик,
Але згадав, що тут його друг домовик.
Він почав стукатися:
— Де друг, домочадці?
-
А те відповідають: — Запой.
-
Поки відьми вили
І все пройшли,
Поки лісовик пив, набирався в кафе,
Знайшовши собі вдову,
Випивши їй кровушку,
Спав вурдалак на софі.