| Я був і слабкий і вразливий, тремтів усією істотою своєю,
|
| Кровоточив своїм хворим змученим нутром, —
|
| І, немов у пошлому попурі, величезний лоб виник у двері
|
| І осяявся зсередини здоровим недобрим.
|
| Але владно сіпнулася рука: «Лежати обличчям до стіни!» |
| -
|
| І ось мені стали м'яти боки на липкому тапчані.
|
| А найголовніший сів за стіл, зітхнув осатаніло
|
| І щось на мене завів, схоже на «справу».
|
| І щось на мене завів, схоже на «справу».
|
| Ось у пальцях чіпких і худих смішно засмикався кадик,
|
| Натиснули в пах, потім під дих, на печінку-бідолаху.
|
| Коли давили під ребро — як екало моє нутро!
|
| І кров'ю харкало перо в невинний папір.
|
| У напівреду, в напівпилу роздягся догола, —
|
| В кутку готувала голку нестара карга,—
|
| І від коренів волосся до п'ят по тілу жах плевся:
|
| А раптом уколом приспать, щоб сонний розколовся?!
|
| А раптом уколом приспать, щоб сонний розколовся?!
|
| Він, попрацюючи над животом, стиснув мені череп, а потім
|
| Передпліччя мені стягнув джгутом і крові перервав.
|
| Я, було, верескнув, але замовк, — сухі губи на замок, — |
| А він кректав, кривився, мок, писав і тріумфував.
|
| Він в раж увійшов — знайомий раж, — але я як закричу:
|
| «Чого строчиш? |
| Ну, покажи секретну муру!..»
|
| Підручний — колишній психопат — зв'язав мої зап'ястя, —
|
| Тьмяніли, виклавшись у ряд, знаряддя пристрасті.
|
| Тьмяніли, виклавшись у ряд, знаряддя пристрасті.
|
| Я терт і біт, і вдачею крутий, можу — врознос, можу — врозкруту, —
|
| Але тут смирять, але тут угамують — я никну і нудьгую.
|
| Лежу я, голий як сокіл, а головний — шмиг та шмиг за стол —
|
| Все щось пише в протокол, хоч я не відповідаю.
|
| Ні, треба сили поберегти, а то слаб, втомився, —
|
| Адже скоро п'яти стануть палити, щоб я зареготав,
|
| Тримаюся на нерві, напоготові, але відчуваю огидно, —
|
| Мені в горло сунули кишку — я виплюнув назад.
|
| Мені в горло сунули кишку — я виплюнув назад.
|
| Я взято в тиски, я в кліщі взято — по мені елозять, йогозять,
|
| Все викликати, розвідати хочуть, всі пробують на дотик.
|
| Тут не пройдуть і п'ять хвилин, як душу виймуть, пам'ятають,
|
| Всю зганять, розірвуть, тиснуть і прополощуть.
|
| «Дихай, дихай глибше ротом! |
| Так, видихни, помреш! |
| «У вас тут видихни — потім навряд чи зітхнеш!»
|
| Увесь свій пересохлий рот я скалюся: «Ну, порядки!
|
| Зі мною номер не пройде, товариші-хлопці!»
|
| Зі мною номер не пройде, товариші-хлопці!"
|
| Прибрали світло і дали газ, якась дошка запалилася, —
|
| І гноєм бризнуло з очей, і булькнула трахея.
|
| І він звірів, входив у екстаз, приволокли навіщось таз…
|
| Я бачив це якось раз—фільм як трофей.
|
| До мене заходять зі спини і роблять укол…
|
| «Коліть, сучі сини, але дайте протокол!»
|
| Я навіть на коліна встав, я до тазу чолом пригорнувся;
|
| Я вимагав і погрожував, благав і принижувався.
|
| Я вимагав і погрожував, благав і принижувався.
|
| Але тужче затягнули джгут, он бачу я — спиртовку джгут,
|
| Усі руду чортівку чекають із волосяним батогом.
|
| Де-де, а тут своє візьмуть! |
| А я гадаю, старий блазень:
|
| Коли ж розжарений прут зараз чи потім?
|
| Шабаш гартував і лисів, піт лився гаряче, —
|
| Пролунав дзвін — і ворон сів на біле плече.
|
| І Ворон крикнув: «Nеverмоrе!» |
| — спритний він і приток, —
|
| Нагадує: просто в морг виходить зал для тортур.
|
| Нагадує: просто в морг виходить зал для тортур. |
| Я слабо піднімаю хвіст, хоча для них я дурний і простий:
|
| «Гей! |
| За упереджений ваш допит доведеться відповідати!
|
| Ви, як вас там за іменами, повернулися до старих часів!
|
| Але протокол допиту нам зобов'язані давати!»
|
| І я через плече кошу на писанину ту:
|
| «Я це вам не підпишу, поки не прочитаю!»
|
| Мені чиясь жовта спина відповіла безпристрасно:
|
| «А ваш підпис не потрібний нам без нього все ясно».
|
| «А ваш підпис не потрібний нам без нього все ясно».
|
| «Сестричка, мила, не трусь — я не змовчу, я не утрусь,
|
| Від протоколу відіпрус при зустрічі з адвокатом!
|
| Я нічого ним не сказав, ні на кого не показав, —
|
| Скажіть усім, кого я знав: я ним залишився братом!
|
| Він сказав, підвівши рису: «Читай, мовляв, і охолонь!»
|
| Я впився в писанину ту, а там одна латина ...
|
| В очах — кола, в мозку — нулі, — проклятий страх, зникни:
|
| Вони вже просто завели історію хвороби!
|
| Вони вже просто завели історію хвороби! |