| Було так, я любив і страждав.
|
| Було так, я про неї лише мріяв.
|
| Я ї бачив таємно у сні
|
| Амазонкою на білому коні.
|
| Що мені була вся мудрість нудних книг,
|
| Коли до слідів її губами міг припасти я?
|
| Що з вами було, королева мрій моїх?
|
| Що з вами сталося, моє примарне щастя?
|
| Що з вами було, королева мрій моїх?
|
| Що з вами сталося, моє примарне щастя?
|
| Наші душі купалися весною.
|
| Були голови у вогні.
|
| І печаль з ній, і біль далекі,
|
| І, здавалося, не буде туги.
|
| Ну, а тепер хоч саван їй готуй,
|
| Сміюся крізь сльози я і плачу без причини.
|
| Їй вічним холодом і льодом сковувало кров
|
| Від страху жити і від передчуття смерті.
|
| Їй вічним холодом і льодом сковувало кров
|
| Від страху жити і від передчуття смерті.
|
| Зрозумів я, більше пісень не співати.
|
| Зрозумів я, більше снів не дивитись.
|
| Дні тяглися з нитками брехні,
|
| З нею були одні міражі.
|
| Я дам залишки святкових одягів,
|
| Я струни рву, звільняючись від дурману,
|
| Мені не служити рабом у примарних надій,
|
| Не поклонятися більше ідолам обману.
|
| Мені не служити рабом у примарних надій,
|
| Не поклонятися більше ідолам обману. |