Інформація про пісню На цій сторінці ви можете ознайомитися з текстом пісні Нас не нужно жалеть, виконавця - Владимир Высоцкий. Пісня з альбому Мой Гамлет, у жанрі Русская авторская песняНас не нужно жалеть(оригінал) |
| Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели. |
| Мы пред нашим комбатом, как пред Господом Богом — чисты. |
| На живых порыжели от крови и глины шинели, |
| На могилах у мертвых расцвели голубые цветы. |
| Расцвели и опали… Проходит четвертая осень. |
| Наши матери плачут, ровесницы молча грустят. |
| Мы не знали любви, не изведали счастья ремесел, |
| Нам досталась на долю нелегкая участь солдат. |
| У погодков моих: ни стихов, ни любви, ни покоя — |
| Только сила и зависть. |
| А когда мы вернемся с войны — |
| Все долюбим сполна и напишем, ровесник, такое: |
| Что отцами-солдатами будут гордится сыны. |
| Кто вернется — долюбит? |
| Нет! |
| Сердца на это не хватит, |
| И не надо погибшим, чтоб живые любили за них. |
| Нет мужчины в семье — нет детей, нет хозяина в хате. |
| Разве горю такому помогут рыданья живых? |
| Ну, а кто не вернется? |
| Кому долюбить не придется? |
| Ну, а кто в 41'ом первою пулей сражен? |
| Зарыдает ровесница, мать на пороге забьется, — |
| У погодков моих: ни стихов, ни покоя, ни жен. |
| Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели. |
| Кто в атаку ходил, кто делился последним куском. |
| Тот поймет эту правду, она к нам в окопы и щели. |
| Приходила поспорить ворчливым, охрипшим баском. |
| Пусть живые запомнят, и пусть поколения знают: |
| Эту взятую с боем суровую правду солдат. |
| И твои костыли, и смертельная рана сквозная. |
| И могилы над волгой, где тысячи юных лежат. |
| Это наша судьба, это с ней мы ругались и пели; |
| Подымались в атаку и рвали над Бугом мосты. |
| А когда мы вернемся, — а мы возвратимся с победой, |
| Все, как черти, упрямы, как люди, живучи и злы, — |
| Пусть нами пива наварят и мяса нажарят к обеду, |
| Чтоб на ножках дубовых повсюду ломились столы. |
| Мы поклонимся в ноги родным исстрадавшимся людям. |
| Матерей расцелуем и подруг, что дождались, любя. |
| Вот когда мы вернемся и победу штыками добудем. |
| Все долюбим, ровесник, и работу найдем для себя. |
| Это наша судьба, это с ней мы ругались и пели. |
| Подымались в атаку, и рвали над буком мосты. |
| Нас не нужно жалеть, ведь и мы никого б не жалели, |
| Мы пред нашей Россией и в трудное время чисты. |
| Узнай больше о Басте! |
| (переклад) |
| Нас не потрібно шкодувати, адже й ми нікого не шкодували. |
| Ми перед нашим комбатом, як перед Господом Богом, чисті. |
| На живих руділи від крові та глини шинелі, |
| На могилах у мертвих розцвіли блакитні квіти. |
| Розцвіли і опали... Минає четверта осінь. |
| Наші матері плачуть, ровесниці мовчки сумують. |
| Ми не знали любові, не знали щастя ремесел, |
| Нам дісталася на долю нелегка доля солдатів. |
| У погодок моїх: ні віршів, ні любові, ні спокою — |
| Тільки сила і заздрість. |
| А коли ми повернемося з війни — |
| Все долюбимо сповна і напишемо, ровесник, таке: |
| Що отцями-солдатами пишатимуться сини. |
| Хто повернеться — любить? |
| Ні! |
| Серця на це не вистачить, |
| І не треба загиблим, щоб живі любили за них. |
| Немає чоловіка в сім'ї — немає дітей, немає господаря в хаті. |
| Хіба горю такому допоможуть ридання живих? |
| Ну, а хто не повернеться? |
| Кому долюбити не доведеться? |
| Ну, а хто в 41-му першою кулею вражений? |
| Заридає ровесниця, мати на порозі заб'ється,— |
| У моїх погодок: ні віршів, ні спокою, ні дружин. |
| Нас не потрібно шкодувати, адже й ми нікого не шкодували. |
| Хто в атаку ходив, хто ділився останнім шматком. |
| Той зрозуміє цю правду, вона до нас в окопи і щілини. |
| Приходила посперечатися буркотливим, охриплим баском. |
| Нехай живі запам'ятають, і нехай покоління знають: |
| Цю взяту з боєм сувору правду солдатів. |
| І твої милиці, і смертельна рана наскрізна. |
| І могили над волгою, де тисячі юних лежать. |
| Це наша доля, це з неї ми лаялися і співали; |
| Піднімалися в атаку і рвали над Бугом мости. |
| А коли ми повернемося, — а ми повернемося з перемогою, |
| Всі, як чорти, уперті, як люди, живучи і злі,— |
| Нехай нами пива наварять і мяса нажарять до обіду, |
| Щоб на ніжках дубових всюди ломилися столи. |
| Ми вклонимося в ноги рідним людям, які витерпіли. |
| Матерею поцілуємо і подруг, що дочекалися, люблячи. |
| От коли ми повернемося і перемогу багнетами здобудемо. |
| Все долюбимо, ровеснику, і роботу знайдемо для себе. |
| Це наша доля, це з неї ми лаялися і співали. |
| Піднімалися в атаку, і рвали над буком мости. |
| Нас не потрібно шкодувати, адже і ми нікого б не шкодували, |
| Ми перед нашою Росією і в важкий час чисті. |
| Дізнайся більше про Басту! |