Переклад тексту пісні На уход Яшина - Владимир Высоцкий

На уход Яшина (оригінал)

Да, сегодня я в ударе, не иначе —
Надрываются в восторге москвичи, —
Я спокойно прерываю передачи
И вытаскиваю мертвые мячи.
Вот судья противнику пенальти назначает —
Репортеры тучею кишат у тех ворот.
Лишь один упрямо за моей спиной скучает —
Он сегодня славно отдохнет!
Извиняюсь,
вот мне бьют головой…
Я касаюсь —
подают угловой.
Бьет десятый — дело в том,
Что своим «сухим листом»
Размочить он может счет нулевой.
Мяч в моих руках — с ума трибуны сходят, —
Хоть десятый его ловко завернул.
У меня давно такие не проходят!..
Только сзади кто-то тихо вдруг вздохнул.
Обернулся — слышу голос из-за фотокамер:
«Извини, но ты мне, парень, снимок запорол.
Что тебе — ну лишний раз потрогать мяч руками, —
Ну, а я бы снял красивый гол».
Я хотел его послать —
не пришлось:
Еле-еле мяч достать
удалось.
Но едва успел привстать,
Слышу снова: «Вот, опять!
Все б ловить тебе, хватать — не дал снять!»
«Я, товарищ дорогой, все понимаю,
Но культурно вас прошу: пойдите прочь!
Да, вам лучше, если хуже я играю,
Но поверьте — я не в силах вам помочь».
Вот летит девятый номер с пушечным ударом —
Репортер бормочет: «Слушай, дай ему забить!
Я бы всю семью твою всю жизнь снимал задаром…» —
Чуть не плачет парень.
Как мне быть?!
«Это все-таки футбол, —
говорю.-
Нож по сердцу — каждый гол
вратарю».
«Да я ж тебе как вратарю
Лучший снимок подарю, —
Пропусти — а я отблагодарю!»
Гнусь, как ветка, от напора репортера,
Неуверенно иду на перехват…
Попрошу-ка потихонечку партнеров,
Чтоб они ему разбили аппарат.
Ну, а он все ноет: «Это ж, друг, бесчеловечно —
Ты, конечно, можешь взять, но только, извини, —
Это лишь момент, а фотография — навечно.
А ну, не шевелись, потяни!»
Пятый номер в двадцать два —
знаменит,
Не бежит он, а едва
семенит.
В правый угол мяч, звеня, —
Значит, в левый от меня, —
Залетает и нахально лежит.
В этом тайме мы играли против ветра,
Так что я не мог поделать ничего…
Снимок дома у меня — два на три метра —
Как свидетельство позора моего.
Проклинаю миг, когда фотографу потрафил,
Ведь теперь я думаю, когда беру мячи:
Сколько ж мной испорчено прекрасных фотографий!
-
Стыд меня терзает, хоть кричи.
Искуситель-змей, палач!
Как мне жить?!
Так и тянет каждый мяч
пропустить.
Я весь матч борюсь с собой —
Видно, жребий мой такой…
Так, спокойно — подают угловой…

(переклад)

Так, сьогодні я в ударі, не інакше —
Надриваються в захваті москвичі, —
Я спокійно перериваю передачі
І витягую мертві м'ячі.
Ось суддя противнику пенальті призначає —
Репортери хмарою кишать біля тих воріт.
Лише один уперто за моєю спиною нудьгує —
Він сьогодні славно відпочине!
Вибачаюсь,
ось мені б'ють головою.
Я торкаюся —
подають кутовий.
Б'є десятий— справа в тому,
Що своїм «сухим листом»
Розмочити він може рахунок нульовий.
М'яч у моїх руках — з розуму трибуни сходять, —
Хоч десятий його спритно загорнув.
У мене давно такі не проходять!..
Тільки позаду хтось тихо раптом зітхнув.
Обернувся — чую голос із-за фотокамер:
«Вибач, але ти мені, хлопець, знімок запоров.
Що тобі — ну зайвий раз доторкнутися до м'яча руками, —
Ну, а я би зняв гарний гол».
Я хотів його послати —
не довелося:
Ледве м'яч дістати
удалося.
Але тільки встиг підвестися,
Чую знову: «Ось, знову!
Все б ловити тобі, хапати — не дав зняти!»
«Я, товаришу дорогий, все розумію,
Але культурно вас прошу: ідіть геть!
Так, вам краще, якщо гірше я граю,
Але повірте — я не в силах вам допомогти».
Ось летить дев'ятий номер з гарматним ударом.
Репортер бурмоче: «Слухай, дай йому забити!
Я би всю родину твою все життя знімав задарма...» —
Мало не плаче хлопець.
Як мені бути?!
«Це все-таки футбол, —
говорю.-
Ніж по серцю — кожен гол
воротарю».
«Та я ж тобі як воротарю
Найкращий знімок подарую, —
Пропусти — а я віддячу!»
Гнуся, як гілка, від напору репортера,
Невпевнено йду на перехоплення…
Попрошу потихеньку партнерів,
Щоби вони йому розбили апарат.
Ну, а він все ниє: «Це ж, друже, нелюдсько—
Ти, звичайно, можеш взяти, але тільки, вибач, —
Це лише момент, а фотографія — надовго.
А, ну, не ворушись, потягни!»
П'ятий номер у двадцять два
знаменитий,
Не втікає він, а ледве
насіння.
У правий кут м'яч, брязкаючи,
Значить, в лівий від мене,
Залітає і нахабно лежить.
У цьому таймі ми грали проти вітру,
Так що я не міг вдіяти нічого…
Знімок будинку у мене — два на три метри
Як свідчення ганьби моєї.
Проклинаю мить, коли фотографу потрафив,
Адже тепер я думаю, коли беру м'ячі:
Скільки ж мною зіпсовано прекрасних фотографій!
-
Сором мене мучить, хоч кричи.
Спокусник-змій, кат!
Як мені жити?
Так і тягне кожен м'яч
пропустити.
Я весь матч борюся з собою —
Видно, жереб мій такий...
Так, спокійно — подають кутовий…