| Сміюся назрид — як у кривих дзеркал, —
|
| Мене, мабуть, спритно розіграли:
|
| Гачки носів і до вух оскал
|
| Як на Венеціанському карнавалі!
|
| Навколо мене замикається каблучка —
|
| Мене хапають, залучають у танець, —
|
| Так-так, моя нормальна особа
|
| Всі, мабуть, прийняли за маску.
|
| Петарди, конфетті… Але все не так, —
|
| І маски на мені дивляться з докором, —
|
| Вони кричать, що я знову — не так,
|
| Що наступаю на ногу партнерам.
|
| Що робити мені - бігти, так - швидше?
|
| А може, разом з ними веселитися?..
|
| Сподіваюся я— під масками звірів
|
| У багатьох людські особи.
|
| Все в масках, у періках — все як один, —
|
| Хто — казковий, а хто— літературний…
|
| Сусід мій ліворуч - сумний арлекін,
|
| Інший — кат, а кожен третій — дурень.
|
| Один— себе намагався обілити,
|
| Інший — обличчя приховує від розголосу,
|
| А хто — вже не в силах відрізнити
|
| Своє обличчя від неодмінної маски.
|
| Я в хоровод вступаю, регочу, —
|
| Але все-таки мені неспокійно з ними:
|
| А раптом комусь маска ката
|
| Сподобається — і він не зніме?
|
| Раптом арлекін навіки засумує,
|
| Милуючись сам своєю особою сумною;
|
| Що, якщо дурень свій безглуздий вигляд
|
| Так і забуде на обличчі нормальному?
|
| За масками ганяюся по п'ятах,
|
| Але ні одну не попрошу відкритися, —
|
| Що, якщо маски скинуті, а там —
|
| Усі ті ж напівмаски-напівлиця?
|
| Як доброї особи не проґавити,
|
| Як чесних вгадати, напевно, мені? |
| -
|
| Всі навчилися маски одягати,
|
| Щоб не розбити своє обличчя про каміння.
|
| Я в таємницю масок таки проник, —
|
| Я впевнений, що мій аналіз точний:
|
| Що маски байдужості у інших —
|
| Захист від плівків і від плящин. |