| Я був здоровий, здоровий як бик, здоровий як два бики
|
| Будь-якому зустрічному в годину пік я міг нам'яти боки,
|
| Ідеш, бувало, і співаєш— спілкуєшся з людьми,
|
| І раптом — на стол тебе, під ніж — доспівався, чорт забирай…
|
| Ви засмучуватися не повинні, вам спокій корисніше
|
| Адже вся історія країни— історія хвороби…
|
| Раптом немов канули в темряву портрети і лікарі,
|
| Жар від мені струмував, як від доменної печі,
|
| Я злу легкість відчув, пішов як на таран
|
| І фельдшер ледь захистив рентгенівський екран...
|
| І горлом кров, і не вгамуєш, заллю хоч всю Росію
|
| І крик «На стіл його! |
| Під ніж! |
| Наркоз! |
| Анестезію!
|
| Врізайте з Богом, помолячись, тим більше бойкою,
|
| Що це пісня не про вас, а про інших лікарів…
|
| «Не засмучуйтеся, милий друже», — лікар став трохи люб'язнішим, —
|
| «Майже у всіх людей навколо історія хвороби».
|
| Все людство давно хронічно боляче,
|
| З дня творіння воно хворіти приречено.
|
| Сама Перша Людина нудьгувала, вона тільки це приховала,
|
| Та і Творець хворий був, коли наш світ творив...
|
| Адам же Єві отруту дав, приніс у кишені їй,
|
| А спокусник-Змій страждав на гігантоманію...
|
| У людства всього то коліки, то різі,
|
| І вся історія його — історія хвороби...
|
| Живе хворе все швидше, все злий і безкорисний,
|
| І насолоджується своєю історією хвороби |