Переклад тексту пісні Гимн шахтёров - Владимир Высоцкий

Гимн шахтёров (оригінал)

Не космос — метры грунта надо мной,
И в шахте на до праздничных процессий.
Но мы владеем тоже внеземной
И самою земною из профессий.
Любой из нас, ну, чем не чародей,
Из преисподней наверх уголь мечем.
Мы топливо отнимем у чертей,
Свои котлы топить им будет нечем.
Припев:
Взорвано, уложено, сколото
Черное надежное золото.
Да, сами мы, как дьяволы, в пыли.
Зато наш поезд не уйдет порожний.
Терзаем чрево матушки-Земли,
Но на земле теплее и надежней.
Вот вагонетки, душу веселя,
Проносятся, как в фильме о погонях.
И шуточку: «Даешь стране угля!»
Мы чувствуем на собственных ладонях.
Припев:
Взорвано, уложено, сколото
Черное надежное золото.
Да, мы бываем в крупном барыше,
Но роем глубже: голод — ненасытен.
Порой копаться в собственной душе
Мы забываем, роясь в антраците.
Воронками изрытые поля
Не позабудь и оглянись во гневе,
Но нас, благословенная Земля,
Прости за то, что роемся во чреве.
Припев:
Взорвано, уложено, сколото
Черное надежное золото.
Вгрызаясь в глубь веков хоть на виток
(То взрыв, то лязг — такое безгитарье!), —
Вот череп вскрыл отбойный молоток,
Задев кору большого полушарья.
Не бойся заблудиться в темноте
И захлебнуться пылью — не один ты!
Вперед и вниз!
Мы будем на щите —
Мы сами рыли эти лабиринты!
Припев:
Взорвано, уложено, сколото
Черное надежное золото.

Гимн шахтёров (переклад)

Не космос — метри ґрунту наді мною,
І в шахті на до святкових процесій.
Але ми володіємо теж позаземною
І самою земною з професій.
Будь-який з нас, ну, чим не чарівник,
З пекла нагору вугілля мечем.
Ми паливо заберемо у чортів,
Свої котли топити їм буде нічим.
Приспів:
Висаджено, покладено, сколото
Чорне надійне золото.
Так, самі ми, як дияволи, в пилу.
Зате наш поїзд не піде порожній.
Терзаємо черево матінки-Землі,
Але на землі тепліше і надійніше.
Ось вагонетки, душу веселячи,
Проносяться, як у фільмі про погоні.
І жарт: «Даєш країні вугілля!»
Ми відчуваємо на власних долонях.
Приспів:
Висаджено, покладено, сколото
Чорне надійне золото.
Так, ми буваємо в великому бариші,
Але роєм глибше: голод — ненаситний.
Часом копатися у власній душі
Ми забуваємо, риючись в антрациті.
Вирвами пориті поля
Не забудь і оглянься в гніві,
Але нас, благословенна Земля,
Пробач за те, що риємося в череві.
Приспів:
Висаджено, покладено, сколото
Чорне надійне золото.
Вгризаючись у глибину віків хоч на виток
(То вибух, то лязг — таке безгітар'я!), —
Ось череп розкрив відбійний молоток,
Зачепивши кору великої півкулі.
Не бійся заблукати в темряві
І захлинутися пилом — не один ти!
Вперед і вниз!
Ми будемо на щиті —
Ми самі рили ці лабіринти!
Приспів:
Висаджено, покладено, сколото
Чорне надійне золото.