| Коли вода всесвітнього потопу
|
| Повернулась знову в кордони берегів,
|
| З піни потоку, що йде.
|
| На сушу тихо вибралося кохання,
|
| І розчинилася у повітря до строку,
|
| А терміну було сорок сороків.
|
| І диваки ще такі є,
|
| Вдихають на повні груди цю суміш,
|
| І ні нагород не чекають, ні покарання,
|
| І думаючи, що дихають просто так,
|
| Вони раптово потрапляють у такт
|
| Такого нерівного дихання.
|
| Я поля закоханим постелі,
|
| Нехай співають у сні та наяву,
|
| Я дихаю і значить я люблю,
|
| Я люблю і значить я живу.
|
| І багато буде мандрів і поневірянь,
|
| Країна Любові - велика країна.
|
| І с лицарів своїх для випробувань
|
| Все суворіше стане питати вона,
|
| Потребує розлука і відстаней,
|
| Позбавить спокою, відпочинку та сну.
|
| Я поля закоханим постелі,
|
| Нехай співають у сні та наяву,
|
| Я дихаю і значить я люблю,
|
| Я люблю і значить я живу.
|
| Але багатьох захлинулися любов'ю
|
| Не докричишся, скільки не клич,
|
| Їм рахунок ведуть чутка і пустослів'я,
|
| Але цей рахунок замішаний на крові.
|
| А ми поставимо свічки в голову
|
| Загиблих від небаченого кохання.
|
| Я поля закоханим постелі,
|
| Нехай співають у сні та наяву,
|
| Я дихаю і значить я люблю,
|
| Я люблю і значить я живу. |