| День змішався з ніччю, ніч змішалася з днем,
|
| Немає більше сечі, світ - суцільний дурдом.
|
| Я з|ранку раніше|— немає полювання спати —
|
| У друзів на ранчо виходжу гуляти.
|
| О, я іду тебе шукати!
|
| Заходжу в бесідку, піниться пивко.
|
| Світ - велика клітка, царство дурнів.
|
| Ось і сигарети, теж з вчора,
|
| Гадості в газети пишуть майстри.
|
| Життя, як музика моя, старе.
|
| Я нормальний хлопець, мені сказав мій лікар,
|
| Якщо я в чаді, сам собі кат,
|
| А якщо я не в духу — цурайся мене.
|
| Світ біжить до розрухи, бережись вогню,
|
| Тільки не кидай мене.
|
| Я свою Мальвіну, солодку дружину,
|
| Ніколи не кину, навіть якщо засну,—
|
| Вона така крихта, солодша анаші,
|
| Поцілунок трошки, тільки не поспішай.
|
| Я так хочу пестити тебе в тиші.
|
| Приспів:
|
| Тільки сон мене наблизить до тебе.
|
| Тільки сон мене наблизить до тебе.
|
| Я поспішу розставити крапки замість ком,
|
| А на дорозі купини і ями для сліпих.
|
| То думав те, що правий я, а то й зовсім ні.
|
| Напишуть епітафію, повісять мій портрет,
|
| Коли мене давно вже немає, не вистачає цигарок.
|
| А мені би кинути пиво і курити тютюн,
|
| Жив би я гарно, але світ суцільний бардак!
|
| Щоправда, в цьому світі я не один такий:
|
| Ми мішені в тирі на війні чужій.
|
| А щось я зовсім поганий...
|
| Приспів:
|
| Тільки сон мене наблизить до тебе.
|
| Тільки сон мене наблизить до тебе.
|
| Приїдь швидше, більше не можу,
|
| Я тебе зігрію навіть на снігу.
|
| Ну, а якщо сонце вигляне з темряви,
|
| Просто усміхнемося знову один одному ми.
|
| Ех, мені дожити хоча б до зими!
|
| Сорок крапель валеріанки, чарку коньяку
|
| Випиваю зранку, щоб напевно.
|
| На душі, однак, бридко, треба випити мені ще,
|
| Щоб було солодко, щоб було добре,
|
| Щоб завтра ще один день прийшов.
|
| Приспів:
|
| Тільки сон мене наблизить до тебе.
|
| Тільки сон мене наблизить до тебе. |