Переклад тексту пісні Капитан - Владимир Кузьмин

Капитан (оригінал)

Это случилось в далеких морях, от берега в сотне миль:
Корабль наш, казалось застрял — был постоянно штиль.
А люди ждали ветра, волны, там были и те, что — бурь,
Но парус тряпкой висел, увы, и люди кляли судьбу.
Правду, как правило, травят огнем, ее убивают.
И все ж,
Когда капитан говорил: «Плывем», все знали, что это ложь.
А капитан изощренно лгал, чтоб меньше было забот,
А тех, кто особенно много знал, капитан приказал: «За борт!»
Проигрыш.
И чтобы другим неповадно впредь, было им решено:
Всех по каютам тотчас запереть, шторкой занавесить окно.
А кто-то жадно тянулся к окну, а кто-то плевал на все,
И каждый познал и пряник, и кнут, и каждый выбрал свое.
В мире не вечно ничто под луной, зависим все от судьбы,
И капитан ушел в мир иной — он тоже не вечен был.
И годы стали вестей старей один капитан за другим,
И каждый твердил: «Мы движемся к цели», но все понимали — стоим.
Проигрыш.
Однажды весенним солнечным днем другой капитан взял штурвал,
Все думали — новый скажет: «Плывем» — он этого не сказал.
Зато он сказал: «Дальше так нельзя!
Уж если хотим идти,
Каждому нужно весла взять и научиться грести.»
И наш корабль потихоньку пошел, и штиль уже — не беда,
И каждый понял, что хорошо грести, а не ветра ждать.
И хоть наш корабль тихоходным слыл, но, главное, я понял там —
Когда корабль не может плыть, в этом виноват капитан.
Проигрыш.
И хоть наш корабль тихоходным слыл, но, главное, я понял там —
Когда корабль не может плыть, в этом виноват капитан!

(переклад)

Це сталося в далеких морях, від берега в сотні миль:
Корабель наш, здавалося, застряг — був постійно штиль.
А люди чекали вітру, хвилі, там були і ті, що бур,
Але вітрило ганчіркою висів, на жаль, і люди кляли долю.
Правду, як правило, труять вогнем, її вбивають.
І все ж,
Коли капітан казав: "Пливемо", всі знали, що це брехня.
А капітан витончено брехав, щоб менше було турбот,
А тих, хто особливо багато знав, капітан наказав: «За борт!»
Програш.
І щоб іншим не кортіло надалі, було їм вирішено:
Всіх по каютах відразу замкнути, шторкою завісити вікно.
А хтось жадібно тягнувся до вікна, а хтось плював на все,
І кожен пізнав і пряник, і батіг, і кожен вибрав своє.
У світі не завжди ніщо під місяцем, залежний все від долі,
І капітан пішов у мир інший — він теж не вічний був.
І роки стали звісток старій один капітан за другим,
І кожен твердив: «Ми рухаємося до цілі», але всі розуміли стоїмо.
Програш.
Якось весняним сонячним днем ​​інший капітан узяв штурвал,
Всі думали — новий скаже: «Пливемо» — він цього не сказав.
Натомість він сказав: «Далі так не можна!
Вже якщо хочемо йти,
Кожному треба весла взяти і навчитися грести.»
І наш корабель потихеньку пішов, і штиль уже — не біда,
І кожен зрозумів, що добре грести, а не вітру чекати.
І хоч наш корабель тихохідний мав славу, але, головне, я зрозумів там —
Коли корабель не може пливти, у цьому винен капітан.
Програш.
І хоч наш корабель тихохідний мав славу, але, головне, я зрозумів там —
Коли корабель не може пливти, у цьому винен капітан!